Масований обстріл Розсошів Великописарівської громади на Сумщині тривав дві доби — з 28 по 30 квітня. Російські дрони атакували село в Охтирському районі хвилями, знищуючи транспорт і житлові будинки. Люди змушені були тікати, часто без речей, рятуючись від постійних ударів.
Зона суцільного знищення на прикордонні Сумщини продовжує розширюватися. Ворог дедалі частіше б’є вже не лише по Великій Писарівці, а й по селах далі вглиб громади — Ямному, Вільному, Пожні, Спірному. Тепер під масовану атаку знову потрапили Розсоші.
За словами місцевих жителів, обстріл Розсошів почався ввечері 28 квітня. Дрони заходили хвилями й не давали людям навіть вийти з будинків.
«Ми вже не спали — сиділи всю ніч. Дрони літали приблизно кожні 40 хвилин. Прилітає — і одразу вибух. Ми боялися навіть вийти, сиділи в коридорі й тільки переписувалися між собою, чи всі живі», — розповідає мешканка села.
Водночас обстріли не припинялися ні вдень, ні вночі, і люди фактично опинилися в пастці.
Під ранок ситуація різко загострилася. Спочатку російські дрони почали підпалювати автомобілі, які стояли біля дворів або просто на вулиці.
«Десь із пів на шосту почали палити машини. Люди прокидалися — і вже бачили, як усе горить. У багатьох транспорту просто не стало. Хто без машини — той уже не знав, як вибиратися», — каже жінка.
Згодом удари стали більш прицільними. Дрони почали бити по житлових будинках, причому неодноразово по одних і тих самих.
«По одній хаті били разів 15. Люди тільки починали гасити — знову приліт. Вони бачили, що хтось рятує — і добивали», — говорить вона.
Сусіди намагалися триматися разом. Люди збігалися до тих, у кого ще залишалися вцілілі будинки, сиділи гуртом і чекали, коли стане тихіше. Однак ситуація лише погіршувалася.
«Дрони літали цілий день — з ночі й до вечора. Це був суцільний жах», — додає жінка.
У якийсь момент стало зрозуміло, що залишатися більше не можна. Люди почали тікати з села.
«Ми вирішили виїжджати. Хто як міг — навіть велосипедами. Ховалися по дорозі, бо дрони знову літали й били вже по хатах», — розповідає вона.
Тих, хто не зміг виїхати самостійно, евакуйовували “Білі янголи”, які вивозили людей із-під обстрілів.
Кульмінацією стали події 30 квітня. Саме тоді російські дрони почали масово підпалювати будинки.
«Вранці мені подзвонили й сказали: “Ваша хата горить”. Ми вже були не вдома — втекли раніше. А одразу кілька хат по вулиці загорілися майже одночасно», — каже жінка.
За її словами, згоріло щонайменше кілька будинків, ще більше — пошкоджено.
Під час евакуації люди виїжджали, залишаючи все — від особистих речей до домашніх тварин.
«У нас залишилися і собака, і птиця. У людей так само. Собаки голодні, закриті у вольєрах. Нікому навіть доглянути, тому поїду туди», — говорить вона.
Попри небезпеку, деякі місцеві намагаються повертатися хоча б на короткий час, щоб нагодувати тварин або подивитися, що залишилося від дому.
Найболючіше, кажуть люди, — те, що до останнього не вірили, що доведеться тікати.
«Ми до останнього не хотіли їхати. Думали, що обійдеться. Це ж своє, рідне… А тепер ми без хати. Це просто жах. Але живі — і це головне».
Читайте також
