У прикордонному селищі російські війська знищили будинок прийомної родини Ароян. Дім, який роками був прихистком для дітей, що залишилися без батьківського піклування, перетворено на руїни.
Це був не просто будинок. Це було місце, де дітей вчили жити.
Разом із чоловіком Серьожею Валентина створила першу патронатну сім’ю в районі. Для багатьох дітей вони стали батьками не “на певний час”, а фактично — на все життя. Тут не ділили на “своїх” і “чужих”. Тут давали те, чого часто не вистачало найбільше — увагу, турботу і відчуття безпеки.
У цих стінах дітей вчили мріяти. Вчили вірити й любити. А декого — з найпростішого: правильно тримати ложку, користуватися столовими приборами, читати і довіряти дорослим.
Сьогодні ця родина продовжує виховувати маленьку дитину. Але дому, який був для багатьох початком нового життя, більше немає.
З перших днів повномасштабної війни цей будинок був ще й волонтерською кухнею. Тут готували гарячі страви, пекли пиріжки для українських військових — у той час, коли забезпечення було нестабільним і допомога трималася на людях.
Родина Ароянів була відома і своєю працею на землі. Їхні парники давали ранню городину, городи — щедрі врожаї, а закрутки — смак, яким ділилися з друзями і знайомими без зайвих слів.
Сьогодні пані Валентина опублікувала фото зруйнованого дому на своїй сторінці у Facebook з коротким підписом:
“Будинок, де жила любов, де виросли діти, де зустрічались друзі, де мріяли про майбутнє, де допомагали іншим. В одну мить його зруйнували рашисти.”
Це ще одна втрата, яку неможливо виміряти лише квадратними метрами.
Бо разом зі стінами знищено місце, де чужі діти були своїми.
Читайте також
