Він змалку мріяв стати водієм, майже чверть століття працює у фермерському господарстві «Світанок», а під час війни не раз ризикував життям заради колег і рідного краю. 22 вересня Віктору Івановичу Голінському виповнюється 60 років. Його життєва дорога — це тисячі кілометрів за кермом, десятки зібраних урожаїв, повага земляків і вірність справі, якій він присвятив більшу частину життя.
Кажуть, рідна земля — це не лише місце, де людина народилася, а й край, у якому пустила глибоке коріння її душа. Де минули найкращі роки, знайшлися вірні друзі, де щоденна праця приносить радість, а люди зустрічають тебе з теплом і повагою.
Саме таким домом для Віктора Івановича Голінського стала Великописарівщина.
Народився він у Волгограді, але ще в дитинстві доля привела його на Сумщину. Після закінчення другого класу родина переїхала до села Копійки. Тут минули його дитинство та юність, звідси він пішов до армії, а після служби повернувся, щоб здійснити давню мрію.
Віктор ізмалку захоплювався технікою. Варто було побачити автомобіль чи трактор — і очі хлопчика загорялися. Він мріяв про далекі дороги, гуркіт двигуна і власне місце за кермом.
І таки домріявся!
Після армії Віктор Голінський розпочав трудову діяльність у колгоспі «Україна». Звісно ж, водієм.
Керівництво швидко помітило відповідальність молодого працівника. Йому довіряли перевезення зерна під час жнив, добрив, кормів для ферм та силосу.
Сільський водій — це не просто людина за кермом. У гарячу пору від його роботи залежить, чи вчасно потрапить зерно з поля до засіків, чи отримають ферми корми, чи не простоюватиме техніка.
Віктор Іванович добре розумів цю відповідальність. Він ретельно доглядав за автомобілем, самостійно виконував дрібний ремонт, переймав досвід старших колег і поступово опановував усі тонкощі водійської справи.
Досі пам’ятає особливий запах кабіни, у якому перепліталися аромати бензину, солідолу й польового пилу. Пам’ятає перший гуркіт двигуна та дороги, якими доводилося возити зібраний урожай.
Складні 90-ті роки змінили долі багатьох сільських трудівників. Після реорганізації сільгосппідприємств Віктор Голінський залишився без роботи.
Проте добре ім’я і багаторічний досвід не залишилися непоміченими.
Керівник фермерського господарства «Світанок» Микола Надточий, почувши схвальні відгуки про сумлінного водія, запросив його до свого колективу.
Так у 2000 році розпочалася нова сторінка трудового життя Віктора Голінського. Відтоді він залишається вірним «Світанку».
За ці роки господарство розвивалося, на поля виходила нова потужна техніка. До повномасштабної війни тут вирощували зернові культури, виготовляли власний хліб і макаронні вироби за спеціальною технологією.
Але справжньою силою господарства завжди були люди — ті, хто знає ціну праці, поважає одне одного і не залишає товаришів у біді.
Серед них — Віктор Голінський.
Повномасштабна війна жорстоко змінила життя Великописарівщини. Російські обстріли завдали значних руйнувань фермерському господарству «Світанок». Згодом через постійну небезпеку підприємству довелося релокуватися.
Віктор Голінський був одним із тих, хто до останнього залишався у Великій Писарівці.
Попри небезпеку, він продовжував працювати. Кожен виїзд у поле міг стати останнім, адже російські військові атакували сільськогосподарську техніку.
Якщо виникала потреба, Віктор Іванович пересідав на інший автомобіль, заміняв колег і вирушав туди, де на нього чекала робота.
Особливо промовистим став випадок, коли потрібно було забрати хворого колегу з обласної лікарні. Дорога пролягала через Краснопільщину, яку вже тоді нещадно обстрілювали російські війська.
Ризик був очевидним. Та Віктор Іванович узяв ключі й вирушив у дорогу.
Бо своїх у біді не залишають.
Лише навесні 2026 року, коли жити у прикордонному селищі стало надто небезпечно, а російські обстріли зруйнували його будинок, Віктор Голінський був змушений виїхати до сусідньої громади.
Проте вимушений переїзд не змінив його ставлення до роботи, земляків і рідного краю.
Про ювіляра з особливою теплотою розповідає його колега та сусідка Олена Нечвоглод:
«Про Віктора Івановича можна говорити багато і довго. Його в нашому господарстві тільки так і називають — шанобливо, по імені та по батькові, бо за стільки років він заслужив беззаперечний авторитет! Це чудовий сусід, невтомний працівник. Він і своїх синів привчив до праці: брав із собою на роботу, щоб вони змалку розуміли, що нічого в житті не дається легко. Віктор Іванович уже двічі дідусь, має внука і внучку».
За цими словами — ціле життя людини, яка не шукала слави чи особливого визнання. Просто сумлінно працювала, допомагала іншим, виховувала дітей власним прикладом.
І заслужила те, що не купиш за жодні гроші, — щиру повагу людей.
22 вересня Віктору Івановичу Голінському виповнюється 60 років.
За плечима — тисячі кілометрів доріг, трудові будні, зібрані врожаї, випробування війною і десятиліття відданої праці.
Та найважливіше, що він здобув на своєму життєвому шляху, — любов рідних, довіра колег і вдячність земляків.
Колектив і керівництво фермерського господарства «Світанок» щиро вітають Віктора Івановича зі славним ювілеєм!
Бажаємо Вам міцного здоров’я, родинного затишку, душевного спокою та невичерпної енергії. Нехай поруч завжди будуть найдорожчі люди, а кожен новий день приносить добрі звістки.
Нехай доля подарує ще багато щасливих років, нових доріг і щедрих урожаїв. А головне — нехай якнайшвидше настане мирний час, коли можна буде без страху повертатися до рідного дому, працювати на своїй землі та радіти життю під вільним українським небом.
З ювілеєм, Вікторе Івановичу! Нехай на всіх життєвих дорогах Вам завжди світить сонце й віє лише попутний вітер!
Олена ТЯГЛЕНКО
Зруйновані оселі Великої Писарівки чекають обстеження
«Головне — що вдома». Нові історії «Переклички земляків»
Читайте також
