Будинку Івана Копійки в Розсошах більше немає. Війна змусила чоловіка залишити рідне село, і тепер він живе в Охтирці як внутрішньо переміщена особа. Але є в цьому місті місце, де він, за власними словами, знову почувається вдома. Це релокований Великописарівський центр первинної медико-санітарної допомоги.
Тут працюють знайомі медики, яким Іван довіряє багато років. Він знає, що його вислухають, оглянуть і допоможуть. А ще жартує, що заходить сюди не лише по медичні послуги, а й по свіжу «Ворсклу». Газета лежить на викладці поруч із медичними брошурами.
Та за цією майже домашньою картиною стоїть непросте запитання — чи може комунальний медичний заклад вижити після евакуації на території іншої громади? Можливо, простіше було б передати пацієнтів місцевим лікарням і амбулаторіям, а кошти спрямувати на інші потреби?
Керівництво закладу й Великописарівської громади відповідає, що первинку треба зберегти. Але саме життя щодня випробовує цю відповідь цифрами, навантаженням і необхідністю шукати нові джерела надходжень.
До релокації Великописарівський центр первинної медико-санітарної допомоги (центр) мав близько 8300 декларацій. Після масової евакуації жителів громади в березні 2024 року кількість людей, які фактично могли звертатися до своїх лікарів, різко впала — приблизно до 4600.
Частина декларацій формально залишалася чинною, але самі пацієнти опинилися в різних областях України та за кордоном. Для первинки це означало не лише втрату звичного кола людей, а й скорочення фінансової основи її роботи.
Нині заклад має 5400 декларацій. Земляки побачили, що первинка працює в Охтирці, й почали переукладати декларації. З’явилися і нові пацієнти — внутрішньо переміщені люди з Донецької, Харківської, Луганської та інших областей України.
Ці показники не цілком тотожні, бо перший відображає укладені декларації, другий — фактичну кількість людей після евакуації. Проте вони добре показують масштаб падіння та поступове відновлення пацієнтської бази.
Тепер до центру звертається близько ста людей за день. Для колективу це значне навантаження. До релокації тут працювала 41 людина, нині — 35.
Водночас, за словами директора КНП «Великописарівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Великописарівської селищної ради Євгена Мовчана, лікарів вистачає. На місце фахівців, які евакуювалися до інших регіонів, прийшли медики з Охтирки.
— Наш головний здобуток — довіра людей, перевірена багатьма роками роботи в рідній громаді. Пацієнти знають, що прийдуть сюди, їх вислухають та обстежать, — говорить Євген Мовчан.
Релокована первинка виконує ще одну функцію, якої немає в жодному медичному пакеті. Вона стала своєрідним хабом для людей із Великописарівщини.
Вони зустрічають тут знайомих, розпитують одне одного про рідні села, діляться новинами. Серед тих новин багато сумних: чий будинок зруйновано, хто знову був змушений виїхати, що вціліло після чергового обстрілу. Та навіть такі розмови допомагають людям не втрачати зв’язку зі своєю громадою.
Саме так почувається тут і Іван Копійка. Його дім зруйнований, він уже не може назвати себе нинішнім жителем Розсошів, але продовжує залишатися пацієнтом своїх медиків.
Для Наталії П. довіра до своїх медиків — не просто добрі спогади. Жінка розповідає, що застудилася, але через віддаленість від лікарні вчасно не звернулася по допомогу. Зателефонувала до первинки вже тоді, коли хвороба зайшла далеко.
Почувши її голос і зрозумівши, у якому вона стані, медична директорка закладу Юлія Швець порадила негайно приїхати на огляд. Та виявилося, що дістатися до амбулаторії Наталії нічим. Тоді медики знайшли автомобіль, яким жінку привезли до закладу, а після огляду відвезли назад.
Супровід не закінчився одним прийомом. Протягом усього лікування були телефонні розмови, поради, добре слово і необхідні препарати.
— Не впевнена, що так само було б, якби я звернулася до чужих медиків, які мене не знають, — говорить Наталія.
Організація автомобіля для пацієнтки, постійні дзвінки й людська підтримка не вкладаються в сухий перелік медичних послуг. Але для людини, яка живе далеко від лікарні й не має власного транспорту, саме це може визначити, чи отримає вона допомогу вчасно. У випадку Наталії медики фактично подолали не лише хворобу, а й головну перешкоду на шляху до лікування — відстань.
Великописарівська первинка — це не лише амбулаторія, що працює в Охтирці. До неї належить мережа амбулаторій, фельдшерсько-акушерських та фельдшерських пунктів у прикордонній громаді.
Офіційна сторінка центру повідомляє, що через бойові дії знищені й тимчасово не працюють ФАП у Попівці та фельдшерські пункти у Дмитрівці, Їздецькому, Лукашівці, Олександрівці й Стрілецькій Пушкарці, бо й села ті фактично стерті з лиця землі. Водночас частина медиків залишається в інших селах прикордонної громади і продовжує допомагати людям.
— Буває, що самого медичного пункту вже немає, а медики залишаються в громаді й надають допомогу, — розповідає Євген Мовчан.
Це особливо важливо для літніх і маломобільних жителів, яким складно самостійно дістатися до Охтирки. У таких селах присутність медика — це іноді єдина можливість вчасно отримати допомогу.
| Знищений підрозділ | Населений пункт |
| ФАП | Попівка |
| Фельдшерський пункт | Дмитрівка |
| Фельдшерський пункт | Їздецьке |
| Фельдшерський пункт | Лукашівка |
| Фельдшерський пункт | Олександрівка |
| Фельдшерський пункт | Стрілецька Пушкарка |
Загалом знищено шість приміщень первинної медичної мережі громади. Це частина значно більшої картини. За даними Міністерства охорони здоров’я, станом на 1 серпня 2025 року в Україні було пошкоджено або повністю зруйновано 2419 об’єктів у складі 794 закладів охорони здоров’я.
Утримувати галузь громаді в евакуації непросто. Значна частина жителів виїхала, підприємства не працюють або втратили майно, тому можливості наповнювати місцевий бюджет суттєво зменшилися.
Голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова наголошує: коли йдеться про здоров’я людей, простої економії бути не може.
— Медична допомога в зоні активних бойових дій — це не просто видатки бюджету. Це питання життя людей. Наші жителі залишаються в громаді попри небезпеку, постійні обстріли та складну логістику. Для багатьох із них сімейний лікар, фельдшер чи медична сестра — єдина можливість своєчасно отримати допомогу, ліки, консультацію або направлення на подальше лікування. Особливо це важливо для людей літнього віку, маломобільних осіб та хворих, які потребують постійного медичного нагляду. Так, утримувати первинну медичну ланку сьогодні дорого і надзвичайно складно. Але вартість цих послуг неможливо порівнювати з цінністю людського життя. Поки в громаді залишаються люди, ми повинні зробити все можливе, щоб вони не залишилися без медичної допомоги. Саме тому фінансування первинної медицини для нас є не просто важливим — воно є життєво необхідним, — говорить Людмила Бірюкова.
Очільниця прикордонної громади зазначає, що кількість жителів, які фізично можуть обслуговуватися у своєму медичному закладі, значно скоротилася. Але ліквідація первинки означала б втрату колективу, медичної мережі й можливості відновити повноцінну роботу після повернення людей.
Основними джерелами утримання центру залишаються кошти Великописарівської селищної ради та виплати за договорами з Національною службою здоров’я України. Про повну самоокупність поки не йдеться, однак адміністрація шукає можливості зменшувати залежність від місцевого бюджету.
Одним із таких напрямів можуть стати лабораторні послуги. Медична директорка КНП “Великописарівський ЦПМСД” Юлія Швець говорить, що заклад має можливість заробляти на проведенні аналізів, не забираючи пацієнтів у місцевих сімейних лікарів.
Проте нині за лабораторні дослідження із земляків грошей не беруть. Адміністрація розуміє, що більшість цих людей вимушено залишила свої домівки й не має зайвих коштів. Тому можливий дохід поки поступається соціальній місії закладу.
Це водночас показує одну з головних суперечностей роботи релокованої первинки — щоб вижити, вона повинна заробляти, але її основні пацієнти часто належать до людей, яким найбільше потрібні безоплатні послуги.
Реальним додатковим джерелом надходжень стала державна програма «Скринінг здоров’я 40+». Великописарівський центр одним із перших в Охтирці налагодив надання цієї послуги.
На сьогодні тут пройшли скринінг близько 300 людей. Із 5400 пацієнтів закладу 3400 уже виповнилося 40 років. Отже, обстеження пройшли 8,8% тих, хто за віком може скористатися програмою, — майже кожен одинадцятий. В обстеженні одного пацієнта задіяні п’ятеро працівників. За словами Юлії Швець, навантаження велике, але приємне, адже йдеться не лише про кошти для закладу, а передусім про раннє виявлення хвороб.
Якщо ризик помітити вчасно, допомогти людині простіше. Запущене захворювання потребуватиме значно більше зусиль і матеріальних витрат — як від медичної системи, так і від самого пацієнта.
За програмою держава надає 2000 гривень на обстеження однієї людини. За попередніми розрахунками закладу, після оплати лабораторних досліджень та інших складових безпосередньо центру залишається близько 25% цієї суми.
Виживання закладу залежить не лише від місцевого бюджету та НСЗУ. Адміністрації вдалося залучити значну благодійну допомогу.
У 2025 році її обсяг становив близько 13,5 мільйона гривень. Кошти й ресурси спрямували на збільшення площі закладу. Тепер поруч з основною будівлею встановили модульне приміщення. Також облаштували укриття та придбали медичне обладнання.
У 2026 році центр залучив ще близько трьох мільйонів гривень допомоги. Серед отриманого — автомобіль для медичних потреб.
| Рік | Обсяг залученої допомоги | На що спрямували |
| 2025 | близько 13,5 млн грн | модульне приміщення, укриття, медичне обладнання |
| 2026 | близько 3 млн грн | розвиток закладу, зокрема автомобіль для медичних потреб |
| Разом | близько 16,5 млн грн | збереження і розширення можливостей релокованої первинки |
Однією з гуманітарних організацій, які підтримують Великописарівську первинку та її пацієнтів, є Medair. Представник організації Сергій Шульга розповів, що співпраця з конкретним закладом триває приблизно трьох років.
За цей час допомога надходила у вигляді меблів, медичного обладнання, техніки та велосипедів. Нині Medair видає ваучери на придбання ліків жителям Великописарівської громади — людям з інвалідністю та представникам інших вразливих категорій.
— Щиро вдячні за комунікацію і партнерську роботу сімейним лікарям та директору Євгену Петровичу. Сподіваємося, наша допомога дасть людям змогу отримати необхідне, — говорить Сергій Шульга.
За ваучери можна придбати препарати, яких потребує людина, але які не покриває державна програма «Доступні ліки». За словами представника Medair, це допомагає підтримувати здоров’я людей, зменшує ризик загострення хронічних хвороб і дає змогу не відкладати придбання необхідних медикаментів через брак грошей.
Співпрацю планують продовжувати. Серед наступних кроків Сергій Шульга називає допомогу в проведенні тренінгів та повторний раунд ваучерної підтримки на ліки в зимовий період.
Великописарівська первинка працює на території Охтирської громади та залучає нових пацієнтів. Тому ми запитали працівника одного з місцевих медичних закладів, чи відчувають охтирські медики конкуренцію.
У відповідь почули, що роботи вистачає всім. На Охтирщині, як і загалом в Україні, бракує медичних кадрів. Якщо поява ще одного закладу допоможе зменшити черги, це лише поліпшить доступ людей до послуг. А здорова конкуренція може спонукати медичні установи підвищувати якість обслуговування.
Важливо й те, що для проходження «Скринінгу здоров’я 40+» людина може самостійно обрати будь-який заклад — державний, комунальний або приватний — із числа учасників програми, незалежно від місця проживання чи реєстрації. Отже, залучення охтирців на скринінг не вимагає від них змінювати сімейного лікаря.
Історія Великописарівської первинки не дає простої відповіді на запитання, скільки має коштувати збереження евакуйованої установи. Заклад досі залежить від бюджету громади, яка сама втратила значну частину своїх доходів. Колектив зменшився, шість медичних пунктів, а також коловний корпус первинки знищені, ще кілька пошкоджені, а тисячі колишніх пацієнтів живуть далеко від дому.
Водночас центр щодня приймає близько ста людей, має 5400 декларацій, залучає медиків з Охтирки, розвиває лабораторні послуги, одним із перших у місті запровадив скринінг 40+ і за два роки отримав близько 16,5 мільйона гривень благодійної допомоги.
Тож сьогодні громада утримує не просто приміщення з кабінетами. Вона зберігає колектив, довіру пацієнтів і медичну мережу, яка ще може знадобитися тим, хто повернеться додому. А поки повернення неможливе, ця первинка допомагає землякам не лише лікуватися, а й залишатися громадою.
Олексій ПАСЮГА
Цей матеріал підготовлено в межах проєкту «Посилення місцевих медіа для демократичної стійкості та публічного діалогу в Україні», який реалізується та фінансується Фондом Ірондель (Швейцарія). Погляди, висловлені в матеріалі, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію Фонду Ірондель.
Читайте також
