17 вересня в Україні відзначають День рятівника. Це професійне свято людей, чия робота завжди була важкою, небезпечною і надзвичайно потрібною. А під час повномасштабної війни ми особливо гостро відчули, наскільки багато залежить від їхньої мужності, витримки та професіоналізму.
Пожежі, аварії, стихійні лиха, порятунок людей у надзвичайних ситуаціях — усе це було частиною роботи рятувальників і раніше.
Велика війна додала до цього ще одну небезпеку — ворожі обстріли.
Сьогодні рятувальники виїжджають на місця ракетних та дронових ударів, гасять пожежі, розбирають завали, допомагають діставати людей із пошкоджених будинків, ліквідовують наслідки атак.
І часто працюють там, де небезпека ще не минула.
Для жителів прикордонної Сумщини це не абстрактні слова. Велика Писарівка та села громади роками перебувають під російськими ударами. У березні 2024 року авіаційні удари фактично знищили центральну частину Великої Писарівки, а обстріли громади не припинилися й надалі.
На світлинах із архіву «Ворскли» — різні роки роботи наших рятувальників. Є мирніші часи, навчання, техніка, колективні фотографії. А є зовсім інші кадри — понівечені будинки, уламки, завали.
За роки великої війни таких фотографій стало надто багато.
Ми не раз бачили, як після чергового удару люди ще не встигали оговтатися від вибухів, а рятувальники вже були на місці.
В одному з випадків у Великій Писарівці після російського обстрілу жінка залишилася у завалах пошкодженого будинку. Щоб її евакуювати, довелося проводити справжню рятувальну операцію.
І за кожним таким повідомленням стоять конкретні люди.
За формою, каскою та словом «рятувальник» — звичайна людина. У неї також є родина, діти, батьки, які чекають удома. Їй також може бути страшно.
Тільки професія вимагає в найнебезпечнішу хвилину не відходити від біди, а йти до неї.
Щоб урятувати іншого.
У День рятівника хочеться сказати не формальні святкові слова, а просте людське:
дякуємо.
За врятовані життя.
За будинки, які вдалося відстояти у вогню.
За людей, яких витягли із завалів.
За руку, простягнуту тому, хто в найстрашнішу хвилину вже майже втратив надію.
За вашу витримку, професіоналізм і людяність.
Низький уклін кожному й кожній, хто обрав цю мужню професію.
Нехай після кожного виїзду весь особовий склад повертається додому. Нехай не підводить техніка, поруч завжди буде надійне плече колеги, а вдома — люди, які люблять і чекають.
І нехай якомога швидше настане час, коли рятувальникам більше не доведеться їхати на пожежі та руїни, спричинені війною.
А найкращою новиною після кожної зміни залишаються найпростіші слова:
«Усі повернулися живими».
З Днем рятівника!
Бережіть себе. Ви дуже потрібні людям.
