Два роки тому ми знімали осінню Велику Писарівку. На відео — понівечені будинки, знайомі вулиці, золотавий ліс і тиха Ворскла. Тоді селище вже пережило страшні обстріли березня 2024 року. Але сьогодні, переглядаючи ці кадри, розуміємо: те, що здавалося справжньою катастрофою, було лише початком нових випробувань для нашого рідного краю.
Осінь 2024-го. Велика Писарівка намагається оговтатися від обстрілів. Люди, які залишилися в селищі, ремонтують пошкоджені будинки, накривають брезентом розбиті дахи, затуляють вибиті вікна. Намагаються зберегти бодай те, що вціліло.
Та ворог не дає селищу перепочинку. Тільки-но люди встигають щось полагодити, як нові удари знову руйнують їхню працю.
І все ж Велика Писарівка продовжує жити.
На нашому відео, знятому два роки тому, — саме така осінь. Поруч із понівеченими будинками золотіють дерева. Сонячне проміння пробивається крізь листя, а над Ворсклою піднімаються ранкові тумани.
Варто відійти від зруйнованих вулиць усього на кілька кроків, опинитися біля одного з рукавів річки, серед дерев — і здається, що війна залишилася десь далеко.
Тоді ми дивилися на цю красу й вірили, що все відбудуємо. Що повернемося до своїх домівок, знову гулятимемо знайомими стежками, зустрічатимемо осінь на рідній землі.
Ми й сьогодні в це віримо. Але тепер ті кадри сприймаються зовсім інакше.
У березні 2024 року російські війська розпочали масовані авіаційні удари по Великописарівській громаді Сумської області.
За інформацією, оприлюдненою Сумською обласною військовою адміністрацією 26 березня 2024 року, лише протягом двох тижнів російські війська завдали по громаді 197 ударів керованими авіабомбами. Загалом за цей період зафіксували 567 обстрілів із різних видів озброєння.
Під ударами опинилися житлові будинки, адміністративні споруди, магазини та інші об’єкти. Особливо важких руйнувань зазнав центр Великої Писарівки.
Тоді здавалося, що страшніше вже не буде. Що потрібно лише пережити ці дні, а потім поступово відновлювати зруйноване.
Але минуло ще два з половиною роки від того березня. І сьогодні, у вересні 2026-го, ми бачимо, скільки нових випробувань випало на долю нашого селища.
Російські обстріли не припинилися. Нові удари продовжують руйнувати житлові будинки, господарські споруди та інфраструктуру громади. Багато великописарівців змушені були залишити рідні домівки й тепер живуть в інших містах і селах України або за кордоном.
А ті, хто залишився, щодня живуть поруч із небезпекою.
Переглядаючи старе відео, ми впізнаємо місця, які колись були частиною нашого повсякденного життя.
Ось ліс. Ось річка. Ось стежки, якими ходили з дитинства. Золоте листя, сонячні галявини, дерева, що схилилися над водою…
На одному з рукавів Ворскли, зовсім неподалік від понівеченого селища, природа тоді здавалася недоторканою. Тут можна було на якусь мить забути про війну, послухати шелест листя, помилуватися осінніми барвами.
А що там зараз?
Чи так само жовтіють дерева над Ворсклою? Чи залишилися ці стежки, якими ми колись гуляли? Чи можна сьогодні прийти до річки, посидіти на березі, послухати пташиний спів, не боячись чергового обстрілу?
Напевно, природа й тепер дарує Великій Писарівці свої осінні барви. Тільки побачити їх на власні очі для багатьох із нас стало недосяжною мрією.
І від цього старі кадри набувають особливого значення. На них збереглося те, що ми пам’ятаємо, любимо і до чого так хочемо повернутися.
Колись ми знімали це відео, щоб показати: навіть серед руйнувань Велика Писарівка залишається прекрасною. Щоб підтримати земляків, нагадати їм, що війна не здатна знищити красу рідного краю.
Тепер ці кадри стали ще й спогадом про той час, коли можна було побачити знайомі місця такими, якими вони були восени 2024 року.
Ми не знаємо, коли знову зможемо безпечно пройтися цими стежками. Не знаємо, якою зустріне нас Велика Писарівка після завершення війни, скільки доведеться відбудовувати й відновлювати.
Але знаємо, що рідний край — це не лише будинки й вулиці. Це наша пам’ять, дитинство, зустрічі, голоси близьких людей, стежки до Ворскли й осінній ліс, який назавжди залишиться нашим.
І хочеться вірити, що колись ми знову знімемо тут відео. Уже без зруйнованих будинків і звуків вибухів. Просто осінь, річку, знайомі вулиці та людей, які повернулися додому.
А поки запрошуємо вас переглянути архівне відео Великої Писарівки, зняте восени 2024 року. Можливо, ви впізнаєте знайомі місця й згадаєте свою осінь у рідному селищі.
А ви коли востаннє бачили осінь у Великій Писарівці? Які куточки рідного краю найбільше хочете побачити знову?
Діліться спогадами в коментарях. Нехай хоча б тут ми знову побудемо разом, удома.
