У Великій Писарівці закінчилася ще одна епоха. Епоха магазину «Росинка». Кілька днів тому його спалили ворожі дрони.
Магазин займав частину колишньої будівлі Чайної, яку пам’ятають кілька поколінь жителів і гостей селища. Інша частина будівлі, де останніми роками працювало кафе, також згоріла.
«Росинка» залишалася, мабуть, останньою повноцінною торговою точкою у Великій Писарівці. Тут ті, хто не виїхав, могли придбати продукти та найнеобхідніші речі.
Біля магазину довгий час працював так званий «хитрий ринок». Люди торгували під деревами, сподіваючись, що крони хоч трохи сховають їх від дронів. Звісно, справжнього захисту там не було. Поблизу не раз вибухало, магазин пошкоджувало, але його відновлювали й знову відкривали.
Коли звичайна торгівля майже припинилася, ринок перемістився всередину «Росинки». Люди приносили городину, домашнє молоко та інші продукти. Тут можна було не лише щось купити, а й зустріти знайомого, перекинутися кількома словами, дізнатися, хто як тримається.
До останнього в магазині можна було придбати й ліки, якими людей забезпечував наш незламний аптекар Олександр Мирошниченко. Тепер Олександр виїхав із Великої Писарівки та перебуває у безпечнішому місці серед рідних.
А ще в «Росинці» до останнього продавалася газета «Ворскла». Її довозили волонтери, а власниця магазину Юлія Овчаренко передавала людям. Нерідко безкоштовно, власним коштом, бо знала, як чекають газету земляки.
Сьогодні ми зустрілися з Юлією в Охтирці. Згадували магазин, людей, розмови біля прилавка. Сумували за тим, чого вже немає, і говорили про дім.
Ніхто зараз не знає, якою буде Велика Писарівка після війни і скільки часу знадобиться, щоб туди повернулося життя. Але бажання повернутися залишається. Можливо, спочатку не до тих самих будинків і магазинів, а просто на свою землю, до знайомих вулиць і людей.
Дуже боляче за родину Віктора та Юлії Овчаренків, яка вкладала в «Росинку» сили, працю й душу. Як і інші власники магазинів Великої Писарівки, вони трималися стільки, скільки могли, і допомагали триматися іншим.
Згадуємо «Росинку» з вдячністю та сумом.
На фото з архіву «Ворскли»: Юлія Овчаренко та Павло Бутенко біля «Росинки» під час війни.
Сьогодні — пів року, як Павло Миколайович пішов у засвіти.
«Іскра», що світила кільком поколінням, знищена російськими дронами
Велика Писарівка під час «перемир’я» — дрони, руїни і порожні вулиці
Бізнес на паузі, мрії на згарищах — стан підприємництва у прикордонних громадах
Читайте також
