Понад рік рідні Євгена Думчикова жили між тривогою і надією. Чекали звістки, вірили, що він повернеться додому живим. Та очікування завершилося болючою правдою: загибель захисника офіційно підтверджено.
Євген Анатолійович Думчиков був жителем села Добрянське Великописарівської громади.
10 червня 2024 року його призвали на військову службу. Як і тисячі інших українців, він залишив звичне життя та став до лав захисників України.
Свій останній бій Євген Думчиков прийняв 20 червня 2025 року поблизу населеного пункту Андріївка Сумської області.
Відтоді військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
За цим офіційним формулюванням — довгі місяці болісної невідомості. Рідні чекали телефонного дзвінка, будь-якої звістки, шукали інформацію та до останнього трималися за надію.
Коли людина зникає на війні, родина не може ані оплакати її, ані повірити в щасливе повернення. Кожен день стає очікуванням. Кожна новина про обмін полоненими чи знайдених військовослужбовців знову запалює надію.
17 липня 2026 року загибель Євгена Думчикова була офіційно підтверджена.
Для рідних і близьких Євген був не лише військовослужбовцем чи прізвищем в офіційному повідомленні. Він був своєю людиною — сином, родичем, другом, знайомим, односельцем.
Земляки пам’ятатимуть його таким, яким знали у мирному житті. Війна не робить людей безпомилковими й не стирає їхніх земних рис. Але вона ставить перед людиною найважчий вибір. Євген Думчиков став на захист України та не повернувся з війни.
Наш обов’язок — чесно сказати: він служив у лавах українського війська і загинув, захищаючи рідну Сумщину та Україну.
Після понад року очікування Євген повернувся до земляків навіки.
Редакція медіа «Ворскла» висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Євгена Анатолійовича Думчикова.
Світла пам’ять захисникові України.
Читайте також
