Поки ми дивимося на синьо-жовтий прапор із землі, хтось має піднятися до нього на саму вежу. В Охтирці цю справу щороку бере на себе благочинний Охтирського округу, військовий капелан отець Андрій Бринчак.
До Дня Державного Прапора України над містом оновлюють синьо-жовтий стяг. Для отця Андрія це вже стало доброю традицією.
Піднятися на вежу, зняти полотнище, що вистояло під вітрами й негодою, і замінити його на нове — свіже, яскраве, гідне майоріти над містом у День Державного Прапора України.
Знизу все виглядає просто. Але достатньо поглянути на висоту, щоб зрозуміти: далеко не кожен наважиться туди піднятися. Тут потрібні і впевненість, і витримка, і звичайна людська мужність.
Для отця Андрія Бринчака служіння давно не обмежується церковними стінами.
Він багато років є військовим капеланом, їздить до українських військових, підтримує захисників духовно й допомагає їм практично. Ще задовго до повномасштабного вторгнення отець Андрій бував із військовими у зоні бойових дій, а після 24 лютого 2022 року ця робота стала ще більш потрібною.
Його добре знають і на прикордонній Великописарівщині. Сюди він неодноразово приїздив із допомогою, бував у військових та місцевих жителів, проводив богослужіння.
Із Великописарівщиною його пов’язує не один рік. Тут він служив людям, підтримував церковне життя, а за участю громади та місцевих благодійників долучався до створення й розвитку українського храму.
Є у редакції «Ворскли» й своя історія, пов’язана з отцем Андрієм.
У травні ми везли свіжий номер газети читачам прикордоння. На дорозі пробили колесо. Здавалося б — звичайна поломка. Але болти були затягнуті настільки сильно, що відкрутити колесо не вдавалося.
А навколо — прикордоння. Над Рябиною та Кириківкою фіксували російські дрони, їхати далі було небезпечно, а довго стояти на одному місці — ще небезпечніше.
І саме тоді поруч опинилися отець Андрій та волонтери з Великої Британії, які їхали з допомогою для українських військових.
Отець Андрій узявся за ключ, британські волонтери допомагали зірвати намертво затягнуті болти — і колесо таки вдалося замінити.
Газета поїхала далі до своїх читачів.
Так іноді великі слова про допомогу дуже просто перетворюються на конкретний вчинок: побачив людину в біді — зупинився й допоміг.
Волонтерство для отця Андрія — це не поодинокі поїздки.
Разом із друзями та благодійниками він постійно допомагає військовим. Зокрема, під час однієї з поїздок британські волонтери передали нашим захисникам автомобіль Range Rover, ноутбуки, генератори, водяні помпи, бензопили та інше обладнання.
Через дронову небезпеку їх тоді не пропустили далі у прикордоння, тому військові самі виїхали назустріч у безпечніше місце.
І саме там наші дороги знову перетнулися.
Тому сьогодні, дивлячись на новий синьо-жовтий прапор над Охтиркою, хочеться сказати більше, ніж просто «дякуємо за прапор».
Дякуємо Вам, отче Андрію, від усіх нас.
За цю красиву й важливу ініціативу. За мужність, бо не кожен наважиться піднятися на таку висоту. За добрі справи. За капеланське служіння. За поїздки до наших захисників. За волонтерство. За допомогу Збройним силам України. І за те, що навіть на звичайній дорозі Ви не проїдете повз тих, кому саме зараз потрібна допомога.
Нехай новий синьо-жовтий прапор над Охтиркою майорить високо.
І нехай нагадує: Україна тримається не лише на великих подіях, а й на таких щирих, сміливих і добрих вчинках.
З Днем Державного Прапора України, земляки!
Слава Україні!
Британські волонтери привезли допомогу на Охтирщину
Атаки дронів на прикордоння Сумщини, пробите колесо та вчасна допомога в доставці «Ворскли»
Ідуть небезпечною дорогою, бо треба
Читайте також
