Сумно і боляче, коли відходять у засвіти люди, чиє життя було суцільним світлом, творенням і служінням своїй громаді.
Відійшла у вічність Галина Олексіївна Щетініна — людина-душа, берегиня народних традицій, жива історія і справжній центр тяжіння культурного життя села Крамчанка.
Для Галини Олексіївни робота в сільському клубі ніколи не була просто посадою чи обов’язком. Це був її дім, її покликання і справа всього життя. Без високих регалій, але з невичерпним теплом у серці, вона вміла об’єднати навколо себе всіх — від малих дітлахів до людей поважного віку.
Власноруч, неймовірними зусиллями вона дбала, щоб сільський осередок дозвілля завжди залишався охайним, доглянутим, затишним і привабливим для кожного, хто переступав його поріг.
Галина Олексіївна була справжньою ентузіасткою.
Вона мріяла про музей у Крамчанці й роками дбайливо збирала старовинні речі, аби зберегти для майбутніх поколінь пам’ять, побут і звичаї рідного краю.
Музейна кімната вже діяла, але постійно поповнювалася новими експонатами. Люди приносили старі речі, предмети побуту, картини, поробки — усе те, з чого складається жива історія невеликого села.
Галина Щетініна вчила дітей народним ремеслам, разом із ними робила поробки, організовувала фестивалі, свята й конкурси.
А як вона вміла приготувати й подати традиційні страви! Її кулінарні майстер-класи для дітлахів та частування під час сільських свят завжди залишали найтепліші спогади.
Із початком повномасштабної війни Галина Олексіївна так само віддано включилася в допомогу українським захисникам.
У Крамчанці та сусідніх селах виготовляли для військових теплі речі, обереги, сувеніри, ляльки-мотанки, браслети та інші потрібні й дорогі серцю речі.
Особливою гордістю Галини Олексіївни були її сини — захисники України.
Вона дуже пишалася, коли один із них був нагороджений орденом «За мужність».
У травневому матеріалі «Ворскли» Галина Олексіївна розповідала, що двоє її синів боронять Україну, а сама вона добре розуміє тривогу матерів, які щодня чекають звісток від своїх дітей.
Редакція газети «Ворскла» відчуває цю втрату як власний, глибокий особистий біль.
Галина Олексіївна до останніх днів залишалася нашою вірною передплатницею, активною дописувачкою та найщирішою прихильницею.
Вона оперативно й з любов’ю розповідала про кожну культурну подію Крамчанки, ділилася здобутками своїх земляків, надсилала матеріали, фотографії й жила подихом рідної газети.
Ще позавчора вона коментувала наші дописи на сторінці «Ворскла. Життя прикордоння» у Facebook.
Встигала все.
Ще зовсім недавно ми писали про її плани, про музей, народні традиції, ляльки-травниці, домовичків-лісовичків, свята, які вона готувала для односельців.
Здавалося, попереду буде ще багато матеріалів.
Неможливо уявити Крамчанський сільський клуб без пані Галини — без її усмішки, щирого слова та енергії, яка надихала людей навколо.
Вона була цілою епохою для свого села.
Висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким Галини Олексіївни.
Світла і вічна пам’ять прекрасній Жінці, яка присвятила своє життя творенню добра, збереженню нашої спадщини та любові до людей.
Вона назавжди залишиться в наших серцях.
З повагою і сумом — колектив редакції газети «Ворскла».
У селі залишилося 125 людей. Але в Крамчанці досі проводять свята й концерти
