Попри війну, обстріли та постійну тривогу, у прикордонному селі Крамчанка Тростянецької громади на Сумщині люди намагаються зберігати не лише побут, а й душу села. Тут досі проводять концерти, готують святкові програми, створюють музей, збирають книги й підтримують матерів військових.
Про те, як у прифронтовому селі вдається підтримувати людей та не дозволяти громаді занепасти морально, медіа «Ворскла» розповіла завідувачка Крамчанського об’єкту дозвіллєвої роботи Галина Щетиніна.
Такі ж ентузіасти і у Великописарівській громаді, читайте про це окремий матеріал
Станом на початок травня у Крамчанці мешкає лише 125 людей.
— Це переважно люди похилого віку, — розповідає Галина Щетиніна. — Дітей до 18 років усього 13–14. Немовлята давно не народжувалися. Востаннє маленький житель нашого села з’явився на світ у родині переселенців ще у 2022 році. Це дівчинка.
У Крамчанському об’єкті дозвіллєвої роботи працюють лише дві людини — сама Галина Щетиніна та її помічниця Любов Ганцева. Саме вони організовують у селі концерти, творчі зустрічі, святкові заходи та душевні посиденьки для місцевих мешканців.
Тут також діють три гуртки: сольного співу; «Вмілі ручки»; художнього читання.
Галина Олексіївна каже: навіть під постійною загрозою обстрілів люди потребують бодай трохи тепла, спілкування та відпочинку.
— Війна — війною, а людям хочеться відволіктися і перепочити, — говорить вона. — Цьогоріч ми не змогли провести захід до вшанування жінок через безпекову ситуацію. У нас тоді було дуже гучно. Ми обмежилися лише привітаннями, хоча готували ціле свято з подарунками.
До подарунків у Крамчанці підійшли творчо. Для жінок підготували поробки з пластикового посуду та родзинок.
— Кожній жінці придумали побажання: щоб черпала ложкою свої родзинки й хай їх у житті буде якомога більше, — усміхається співрозмовниця.
Та через загрозу обстрілів концерт так і не відбувся.
— Люди все питали: «А свято буде?». Але, на жаль, провести його ми не змогли.
Попри складну ситуацію, у селі все ж вдалося організувати тематичний захід до річниці аварії на Чорнобильській АЕС.
До Крамчанки запросили ліквідатора аварії на ЧАЕС Віктора Калітіна та Катерину Зігунову — вдову ліквідатора Василя Зігунова.
Захід перетворився на щиру зустріч-спогад. Люди згадували, як дізналися про трагедію 26 квітня 1986 року, як реагували на повідомлення про катастрофу та як чоловіків відправляли на ліквідацію наслідків аварії.
— Вийшли дуже душевні посиденьки, — каже Галина Щетиніна. — Такі зустрічі нагадують, що подвиг ліквідаторів люди пам’ятають і сьогодні.
Нині у Крамчанці готують програму до Дня матері під назвою «Дякую тобі, мамо захисника!».
Головними героїнями заходу стануть матері українських військових.
— У нашому селі таких мам вісім. І серед них — я сама, — говорить Галина Олексіївна. — Двоє моїх синів боронять Україну. Тому я добре знаю, що відчувають ці жінки, які вдень і вночі переживають за своїх дітей.
Оскільки Галина Щетиніна братиме участь у заході як мама захисників, ведучою свята стане староста села Антоніна Вискребенцева.
У програмі — виступи вокалістки Любові Ганцевої та дівчат із Солдатського.
Попри тривожні реалії війни, у Крамчанці намагаються знаходити місце не лише для сліз, а й для посмішок. Під час заходу Галина Щетиніна навіть планує виступити з гуморескою.
Жителі Крамчанки та сусіднього Солдатського активно допомагають українським військовим.
— У Солдатському працюють два волонтерських осередки, а ми допомагаємо чим можемо, — розповідає Галина Щетиніна. — В’яжемо шкарпетки, шапки, рукавиці, килимки, робимо брелоки, браслети та ляльки-мотанки.
За словами жінки, раніше для військових Охтирської бригади ТРО тут виготовляли спеціальні обереги та сувеніри для автомобілів.
— Одного разу хлопці навіть попросили зробити подарунки для французької та німецької делегацій, які приїздили сюди.
Не забувають у селі й про матерів захисників — для них також виготовляють сувеніри та пам’ятні речі.
Окремою гордістю для села стала музейна кімната, створена у приміщенні об’єкту дозвіллєвої роботи.
Галина Щетиніна розповідає: ідея з’явилася після прочитання статті у медіа «Ворскла» про краєзнавчий музей Миколи Завалія у селі Попівка Великописарівської громади, яке нині повністю зруйноване російськими обстрілами.
— Ми буквально по дрібках збирали експонати, — каже жінка. — Люди приносили картини, авоськи, старі речі, поробки, предмети побуту. Усе те, чим колись жили люди.
Нещодавно Галина Олексіївна дізналася, що житель Тарасівки створив музей просто на власному подвір’ї.
— Я побачила там кілька коромисел. А в нас не було жодного. Дуже зраділа, коли одне нам подарували.
Повноцінної бібліотеки у Крамчанці нині немає.
— Остання брошура до бібліотеки надійшла ще у 2002 році, — говорить Галина Щетиніна. — Потім бібліотеку фактично списали.
Та жінка, яка за фахом є бібліотекарем, не змогла просто викинути книги.
— Я залишила хоча б три стелажі літератури. Інтернет — велика справа, але без друкованої книги ніяк.
Серед особливих подій для села — зустрічі з письменником Маркіяном Прохаськом, автором книги «Мрія про Антарктиду», та поетом Русланом Возним, який презентував збірку «Стежками тиші і тривог».
Обидва автори подарували свої книги жителям Крамчанки.
Попри війну, страх і постійні тривоги, у Крамчанці продовжують жити, співати, жартувати, допомагати військовим та берегти пам’ять про минуле.
І поки у невеликому прикордонному селі Сумщини люди збираються на концерти, проводять зустрічі та рятують книги — село живе.
Оксана КОВАЛЬОВА
Надруковано зі скороченнями. У повному обсязі читайте в друкованому виданні медіа “Ворскла”. Передплатити ПДФ-версію та друковану газету можна дистанційно.
Телефонуйте, пишіть: 0667172898, vorskla1930@ukr.net
Читайте також про тнашого земляка в матеріалі
