Чверть віку віддав праці у ф/г «Світанок», що у Великій Писарівці, наш земляк, шанована людина, заступник керівника господарства Анатолій Якович Нечвоглод. Днями він святкуватиме поважну дату — своє перше 60-річчя! Але ж хіба то роки, коли в душі енергії та молодецького запалу повні засіки і стільки ж планів — хоч відбавляй! За свою трудову діяльність Анатолію Яковичу довелося опанувати будь-яку справу у господарстві, і коли він бачив результат своєї праці — раділа душа. Людина мудра і розсудлива, він завжди прагнув, аби сільгосппідприємство розвивалося і було успішним. Треба віддати належне, що все, що відбувалося у «Світанку», — це і його здобуток також.
ЗНАЙОМСТВО ПЕРЕРОСЛО В ДРУЖБУ
Голова ф/г «Світанок» Микола Надточий жодного разу не пожалкував, що колись свого часу запросив Анатолія Нечвоглода до себе на роботу, довірив йому важливу справу і не помилився. Микола Олександрович розповідає, як уперше познайомився з Анатолієм Яковичем і як вони багато років працюють пліч-о-пліч:
— Після закінчення інституту, у 1983 році, я декілька місяців працював головним ветеринарним лікарем у колгоспі «Україна», де головою тоді був Григорій Васильович Набока. Потім пішов служити в армію, а в 1985 році знову повернувся у колгосп на посаду, на якій працював раніше. Анатолій Якович працював водієм у цьому ж колгоспі. Тут ми з ним і познайомилися, — згадує керівник ф/г «Світанок» Микола Олександрович. — Часто доводилося їздити разом із ним у відрядження то в Суми, то в Харків, тож згодом добре потоваришували. А коли в родині Анатолія Яковича і його дружини Олени Павлівни народився син Віталій, я став його хрещеним батьком. Так ми ще й покумувалися. У господарство тоді поприходило працювати багато молодих спеціалістів, здібних і відповідальних людей, і Анатолій Якович — один із них. Неодноразово його ім’я було занесене на колгоспну Дошку пошани, а потім і на районну. Дуже був відповідальний працівник, постійно виконував і перевиконував плани, був, як кажуть, на виду як кращий спеціаліст, і як людина теж, — ділиться спогадами Микола Олександрович. — Із роками наша дружба міцніла. Ми стали спілкуватися сім’ями. Завжди святкували разом Дні народження, інші свята й просто ходили в гості. Наші діти росли, ми набиралися досвіду і мудрості, мали плани на майбутнє. Звичайно, праця в сільському господарстві ніколи не була легкою, вона займала більшість часу в нашому житті, ніж відпочинок, але для нас, молодих, повних сил, нічого складного в цьому не було. Анатолія Нечвлглода, не зважаючи на його молоді роки, поважали в колективі і дослухалися до його порад.
«Я В АНАТОЛІЇ ЯКОВИЧУ НЕ ПОМИЛИВСЯ»
— У 1991 році я вирішив створити ф/г «Світанок» і працювати самостійно, — продовжує свою розповідь Микола Олександрович. — Пізніше, коли у 1999 році колгосп «Україна», де працював Анатолій Якович, поступово розформовувався, я запросив його до себе на роботу водієм. Ми саме тоді купили у м. Сумах млин, який був у вжитку, перевезли його у господарство. Анатолій Якович пів року безпосередньо ним і займався. Він вивчав його роботу, вдосконалював технологію, знаходив контакти виробників, радився з ними, запрошував спеціалістів для налагодження запуску млина. І в тому ж році ми його запустили. Та й не тільки млин, а ще й пекарню. Колектив господарства поступово поповнювався, ми створили багато робочих місць, і у 2000 році нас визнали кращими роботодавцями року. Згодом Анатолій Якович став заступником голови ф/г «Світанок». У ті роки було багато роботи в господарстві. У плані будівництва було зведення основної бази, а також приміщень пекарні, складів і ангарів. Також побудували сучасний елеватор і багато чого іншого. І весь час для зручності у роботі стараємося все створювати і вдосконалювати. Зрозуміло, що весь цей процес потрібно було контролювати, слідкувати за порядком. Я бачив, як віддано працює мій заступник, тож міг повністю покластися на нього, бо знав, що за моєї відсутності він мене ніколи не підведе, яка б не була ситуація. Адже довіра – це перша і основна риса в роботі працівника. І я йому довіряв. Хочу сказати, що це людина всесторонньо розвинута. Анатолій Якович розуміється як на будівництві, так і на техніці. У нього завжди скрізь порядок, він бережно ставиться до зберігання техніки, бо любить її, знає її технічний стан, знає її примхи, так би мовити, чи яка запчастина потрібна на той чи інший транспорт. Він повністю віддається своїй справі, вміє знаходити спільну мову як із працівниками, так і добре управляти технікою. Анатолій Якович може під час будівництва працювати на автокрані, але якщо потрібно сісти за кермо автомобіля – сідає, потрібно кудись поїхати – їде. Як спеціаліст, як людина, може вирішити будь-які питання. І 60 років – це не такий уже сьогодні й вік, тож я впевнений, Анатолій Якович ще послужить своїй справі, — говорить Микола Олександрович із надією на подальшу працю ще не на один рік.
НАЙКРАЩИЙ ЧОЛОВІК, ТАТО І ДІДУСЬ
Який Анатолій Якович вдома, — знають його рідні. «Як швидко біжать роки, і не віриться, що у мого чоловіка днями поважна дата. Ніби ще вчора ми тільки познайомилися і будували плани на майбутнє, а вже минуло багато-багато років, — розповідає дружина Анатолія Яковича і його перша помічниця у всіх справах Олена Павлівна. — Давно виросли наші сини і донька, випурхнули із батьківської домівки, вже мають власні родини, а ми тепер із нетерпінням чекаємо в гості наших онуків.
Найбільша радість — це коли ми всі збираємося разом у нашому домі. Ніякі матеріальні цінності не замінять нам такі зустрічі. Зазвичай так було завжди, коли з’їжджалися на наші Дні народження діти, завжди робили нам сюрприз, бо знають, як ми їх чекаємо. На жаль, сьогодні так складаються обставини, що війна не дає нам можливості зібратися у повному складі, але ми віримо, що такий день обов’язково настане, — з упевненістю говорить Олена Павлівна, — ми ще відзначимо не один ювілей».
ЧАС НЕ СТОЇТЬ НА МІСЦІ!
Анатолій Нечвоглод дійсно живе своєю роботою. Вільного часу у нього буває небагато, трішки більше — взимку. Субота й неділя хоча і вважаються вихідними, але все рівно він звик роками виходити щодня на роботу, щоб запланувати наперед, бо виробництво працює без упину.
Час не стоїть на місці, нині новітні технології дивують нас ледь не щодня. Потрібно вчитися йти у ногу з часом, розвиватися, вдосконалюватися. І це під силу заступнику керівника ф/г «Світанок» Анатолію Яковичу Нечвоглоду.
Побажаємо ювіляру міцного здоров’я, залишатися ще довго-довго у строю на радість рідним, на користь господарства і свого краю.
Олена ТЯГЛЕНКО
