Міноборони нагородило відзнакою «За сприяння обороні» мешканця Великописарівської громади Сумської області В’ячеслава Волошенка. Чоловік з самого початку війни тримає на собі енергетичний фронт на лінії фронту – в населених пунктах так званої «зони смерті» і «нуля» – селах, від яких до ворожого кордону нуль метрів, бо він проходить по їх обійстях.
За які подвиги герой статті заслужив нагороду – розбиралася журналістка «Ворскли».
Під носом у ворога
Села Великописарівської громади на Сумщині Попівка, Олександрівка, Дмитрівка, Добрянське, Шевченкове, Братениця, Пожня, Їздецьке, Лугівка, Лукашівка знаходяться під постійним ворожим вогнем. Вибухи з різних видів зброї там не вщухають ні вдень ні вночі. Через обстріли пошкоджуються лінії електропередач, обірвані дроти валяються просто посеред вулиці. Кілька населених пунктів громади не бачили електрики та зв’язку з 22 травня 2023 року, коли розпочалися інтенсивні обстріли, які тривають до сих пір.
Люди, які виживали за рахунок домашнього господарства, втратили можливість його утримувати та випасати – ворог не дає.
Мешканці кидають все й тікають з домівок між вибухами по полях, а скотина, яка залишається на прив’язі, реве та стогне цілодобово. В рідне село повертаються не всі, а лише найсміливіші. Аби полегшити життя собі й тваринам, люди позбавилися худоби, свиней та птиці – порізали все. Але все м’ясо без холодильників зіпсувалося і згнило.
Авторка даного матеріалу задавала питання голові Сумської військової адміністрації Володимиру Артюху, як бути населенню та чи дочекається воно електриків? Очільник Сумщини відповів однозначно: зараз потрібно думати не за м’ясо в холодильниках, а за людські життя. Тому ніхто не пустить працівників РЕМ під ворожий кордон лагодити мережі.
В 5-км зоні – ніякої роботи!
Мешканці прикордоння сподівалися на те, що ситуація стабілізується, та, на жаль, вона лише погіршилася. Протягом літа на 5- кілометрових прикордонних територіях Сумської області під час виконання службових обов’язків загинуло 3 енергетика, 6 лісівників та 2 працівники молочного підприємства (лаборантка та водій). Тому керівництво Сумщини заборонило туди їздити навіть аварійним та екстреним службам.
Славік – рятівник
Вже 8 місяців низка сіл Великописарівської громади виживає без світла та зв’язку. А селам Попівка, Пожня та Їздецьке дуже пощастило: в них є ентузіаст, який без спеціальної освіти електрика, сам навчився, що та як робити з дротами, щоб в домівках людей була цивілізація! Цього відчайдуха, на якому тримається вся енергосистема населених пунктів, звуть В’ячеслав Волошенко.
Чоловікові трохи більше за 40 років, простий трудар, працює все життя фізично та важко на землі й на небі: в агрофірмі та на стовпах.
Славік тримає на собі все «повітряні цілі», – так називає електромережі староста Попівки Олександр Мірошниченко.
Йому й освіти не потрібно, він електрик від Бога, – кажуть односельці. – В перший же день повномасштабного вторгнення, коли колони російських танків та іншої ворожої техніки пройшли по наших подвір’ях та вулицях, збивши стовп, населений пункт залишився без світла. Славік все полагодив. Обстріляли вишку зв’язку та перебили «десятку» (лінію передач) – знову нас врятував наш Кулібін!
Мешканці Попівки вважають В.ячеслава Волошенка справжнім рятівником всієї енергосистеми населеного пункту.
Від «Побєди» до Перемоги
Славік ще зі школи мав хист до електрики, – розповідає працівниця ТОВ «Україна» Зоя Курова, на якому той працює. – Після закінчення сільської дев.ятилітки пішов навчатися до Богодухівського училища, потім влаштувався до КСП «Побєда». А згодом прийшов до нас. Зараз йому за 40, отак і присвятив себе електричній справі. Це те, що в нього дуже добре виходить. Він електрик від Бога.
Ще одна колега, Лідія Галушка, каже, що для В.ячеслава немає нічого неможливого: він виконує електричні роботи будь – якої складності, починаючи від лампочки закінчуючи перебитими лінічми електромереж.
Так, наприклад, коли першого ж дня після повномасштабного вторгнення по селу пройшлися колони ворожої техніки і збили стовп, увесь населений пункт залишився без світла. Полагодив його саме Славік! Завдяки йому в будинках Попівців була електрика.
Протягом року цей чоловік є для односельців рятівником. Наприклад, 5 березня, коли по вул. Луговій обстріляли вишку, люди куди тільки не зверталися – до Попівки ніхто з РЕСу не їхав. А от В.ячеслав Волошенко усунув проблему: все зробив!
Співрозмовниці згадують також і ситуацію, яка сталася влітку: росіяни перебили «десятку» – лінію електропередач, і через відсутність електроенергії вийшли з ладу холодильники, почали псуватися продукти. Мешканці були в розпачі. І знову всіх врятував Славік.
Не обійшлося без нього і після «прильоту» в центр Попівки, якого село зазнало зовсім нещодавно. Ми вже писали про те, як староста Попівського старостату Олександр Мірошниченко висловлював подяку місцевій бригаді ентузіастів та В.ячеславу Волошенко, який тримає на собі «всі повітряні цілі» (так він називає електромережі).
«Це людина, яка завжди прийде на допомогу», – так характеризують Славіка ті, з ким він працює і живе в одному селі.
Мама
Односельці розповідають, що герой публікації ще з дитинства був доброзичливим хлопчиною, ідеальним сином для своїх батьків. Спокійний, врівноважений, виважений та позитивний – таким він і є зараз.
Заробляти Славік почав рано, і з першої зарплати накупив матусі смаколиків, – згадують сусіди. – І так протягом усього життя: мама – на першому плані! А коли вона серйозно захворіла, він доклав неймовірних зусиль, аби зберегти їй життя. На той момент був ще молодим хлопцем, трішки за 20 років. Але дбав не про себе, а про найріднішу людину. Завдяки Славікові жінка живе й досі, хоча вже два десятиріччя минуло. У чоловіка вже своя родина, проте матуся – це святе!
Зі слів односельців та колег, наш герой ще й замінив батька рідному молодшому брату Віктору, коли татко помер.
Роза та волошки Волошенка
Маму В.ячеслава звуть Роза Іванівна. І за дивним збігом обставин (а може, це ім.я найріднішої людини зумовило естетичні уподобання сина), герой статті обожнює квіти. Але – польові: волошки, конвалії, проліски тощо.
Односельці розповідають, що в нього якесь особливе чуття на перші рослини: ще ніхто навіть не знає, де та що з.явилося в лісі, а електрик вже несе букетик мамі, дружині та колегам! Захоплений природою, він знає кожний міліметр рідного краю, може насолоджуватися рідними пейзажами безкінечно. Перший гриб – теж його! В.ячеслава називають «ранковою пташкою» за те, що вдосвіта біжить до лісу – милуватися кожною травинкою, рослинкою, комахою чи тваринкою…
Приємне з корисним
Зоя Іванівна та Лідія Володимирівна не можуть нахвалитися В.ячеславом Волошенком: мовляв, якби не він, сиділи б без світла і квітів.
Навіть якщо хтось попросив його полагодити електрику, і потрібно діставатися в інше село або ж у селище, Славік встигає зробити так, щоб і людині не відмовити, і своїм традиціям не змінити, – коментують колеги з підприємства. – Встане о 4 ранку, а о 7 вже на робочому місці!
Що ж, побажаємо герою свого матеріалу та його рідним міцного здоров.я, мирного неба і скорішої перемоги!
Ну а відзнака від Міноборони залишиться нагадуванням про те, що попри всі складні обставини воєнного часу Вячеслав Волошенко залишався людиною: ризикував власним життям заради людей.
Оксана Ковальова
