Російські агресори, продовжують знищувати все на своєму шляху, не жаліючи ні людей, ні їхніх домівок. Війна забирає найкращих синів і дочок нашої незламної України. Стаючи на захист рідної держави, наші мужні воїни переслідують одну мету: перемогти у цій нікому не потрібній безжальній війні. І ніхто з них не знає, чи зможе хоча б ще раз обійняти своїх рідних.
Нещодавно додому назавжди повернувся на щиті наш земляк, житель с. Братениці Великописарівської громади Охтирського району, захисник України старший сержант Дмитро Миколайович Кривонос, 1975 р.н. Служив стрільцем-санітаром 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини. До останньої миті рідні вірили, що їхній чоловік, батько, брат, дядько живий, можливо, він перебуває в полоні, чи після поранення, з якоїсь причини немає змоги зателефонувати…, але живий.
Влітку 2022 року Дмитру Кривоносу вручили повістку. Він пройшов військову медичну комісію і став на захист України й українців. Після навчання у військовій частині, потрапив на Донеччину, служив у 115 бригаді, в н.п. Опитному. Останній раз зв’язок із рідними Дмитро Кривонос мав 3 листопада 2022 року. А після – повна тиша. Рідні весь час шукали його, телефонували, куди тільки можна було, перевіряли шпиталі – все безрезультатно. І ось страшна звістка про загибель їхнього Дмитра назавжди забрала надію на довгоочікувану зустріч…
Народився Дмитро Кривонос у багатодітній родині. Крім нього, в сім’ї було ще семеро братів і сестер. Батьки були порядними людьми, тож і всі діти виросли такими ж чуйними, щирими, відвертими, працьовитими, а головне – дружними. Кожен із них міг постояти один за одного і підтримати в скрутну годину.
Про Дмитра Кривоноса у селі говорять лише хороше. Кажуть, сім’я заслуговує на повагу, можна сказати, одна з показових. Для дружини Світлани і дорослого сина Ігоря він був найкращим чоловіком і батьком.
«Знаю Дмитра давно, бо ми з ним земляки, а більше його взнала тоді, коли його син Ігор ходив у нашу школу, – розповідає вчителька Братеничанської школи Тетяна Яківна Блошкіна. – Він був зразковим батьком, завжди піклувався про свого сина, ніколи не пропускав батьківських зборів. У нас у селі про нього ніхто слова поганого не скаже. Такий був працьовитий, гарний хазяїн, мав техніку, займався обробітком землі. Разом із дружиною Світланою утримували велике господарство, трудилися не покладаючи рук. У селі всі знали, що Світлана була найщасливішою дружиною. А ще Дмитро ніколи нікому не міг відмовити у допомозі, за грошима не гнався, був щедрим і безкорисливим у всьому. Пригадую весілля Дмитра й Світлани, хоча це було давно. Я й досі пам’ятаю, якою красивою молодою парою вони були, все село гуляло! Дмитро такий був видний, схожий на якогось актора кіно. Дуже жаль його, не можемо оговтатися від такої звістки. Ми всі вірили до останнього, що він обізветься…».
Дмитро Кривонос мав багато друзів. Серед них – сусід Іван Пантелійович Калініченко. Останній раз вони бачилися, коли Дмитру дали десятиденну відпустку. Зустріч була теплою, щирою. Коли друзі обійнялися, Дмитро сказав: «Пантелійовичу, мені здається, що я останній раз вдома. Там таке пекло, не знаю, як протриматися…».
Під час коротких телефонних розмов, родичі розуміли, що Дмитро дійсно в самому пеклі. Навіть уявити важко, в якому саме. Через безперервні ворожі обстріли інколи навіть поворухнутися не можна було, не те, що піднятися. Якось він обмовився: «Як мені хочеться хоч чайку гарячого випити…».
За деякою інформацією, Дмитро Кривонос разом зі своїми побратимами пішли на завдання. Можна хіба що уявити, який був бій, коли по закінченню виявили двоє загиблих, а двадцять один зник безвісти, в тому числі й наш земляк…
Людмила Таненкова згадує подружжя Кривоносів як одне з порядних у селі: «Діма з дружиною Світланою. завжди були разом: що вдома по господарству трудилися, що на городі. З Свєтою ми часто бували під час виборів. Я бачила, який він турботливий чоловік, бо ніколи її не залишав. Ми й досі не віримо, що його немає в живих. Хороший він був, людяний, таких нечасто зустрінеш. Царство йому Небесне. Дякуємо йому за те, що давав можливість нам жити й працювати».
Відспівування захисника України відбулося в Храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м.Охтирці. Поховали Дмитра Кривоноса на Алеї Слави.
Україна втратила ще одного Героя, який віддав життя за краще майбутнє наших дітей. В останню путь захисника провели з усіма почестями його рідні і близькі, військові побратими, вдячні земляки. Низький уклін мужньому воїну за його відвагу і стійкість, за любов до України. Хай рідна земля прийме до себе свого вірного сина, щирого побратима, хорошого товариша, люблячого батька й чоловіка Кривоноса Дмитра Миколайовича. Царство Небесне йому і вічний спокій. Його справу неодмінно продовжать його бойові побратими й повернуться додому живими й здоровими.
Олена ТЯГЛЕНКО
