Мешканець Іванівки Сергій Калітін захищав нас з вами від ворога, а тепер його родина потребує нашої підтримки у зв’язку зі стихійним лихом. Нещодавно будинок родини з двома дітками згорів внаслідок пожежі.
Жила – була звичайна родина. Сергій – місцевий мешканець, а от його дружина Оксана родом з Тулиголова (раніше це був Кролевецький район). Після закінчення сільської школи дівчина поїхала навчатися до Глухівського професійно-технічного училища, а, отримавши диплом кухара-кондитера, відправилася підкорювати столицю і влаштувалася на роботу в кафе. Там же, у Києві, і познайомилася з Сергієм, який працював на залізниці.
Молоді люди створили сім’ю, зареєструвавши свій шлюб. Щоб усе було як потрібно, тобто – офіційно. Зрілий емоційний інтелект героїв статті проявлявся не лише в їхній чіткій життєвій позиції щодо сімейних цінностей, а й у відповідальному батьківстві.
— Ми повернулися зі столиці до рідного села Сергія — Іванівки, — розповідає історію створення власного родинного гніздечка співрозмовниця. — Спочатку пожили зі свекрами, а потім вирішили відділитися, бо молода сім’я має жити окремо. Заручившись підтримкою батьків, придбали будинок тут же в Іванівці і почали його облаштовувати на свій смак.
А потім у нас народилася донечка Катруся. На жаль, у дитини проблеми зі здоров’ям — вона страждає на цукровий діабет і є інсулінозалежною. Катрусі оформили інвалідність, вона потребує цілодобового догляду, який ми всією дружною родиною і здійснюємо.
А восени 2021 року на світ з’явився ще й синочок Іванко. Щасливе сімейство тоді ще не знало, що за чотири місяці в Україну прийде велика війна і все в їхньому житті зміниться.
Доброволець
Коли ворог прорвав кордон і відбулося повномасштабне вторгнення росіян в Україну, Сергій Калітін одразу ж у перші дні встав на захист рідного краю. Попри те, що має бронь, адже виховує дитину з інвалідністю, він як справжній чоловік розмірковував мудро: чому хтось повинен захищати моїх дітей, а не я сам?
Він добре розумів, що дружині буде нелегко, адже окрім донечки є ще й синочок — немовля, якому на той момент було усього лише чотири місяці. Та патріотів такі складнощі не лякають, тому Оксана взяла на себе увесь тягар домашнього побуту і виховання діточок, а Сергій пішов добровільно на фронт і провоював майже два роки.
А потім через погіршення стану власного здоров’я, а також, користуючись своїм законним правом батька дитини з інвалідністю, звільнився з лав української армії.
Завели пасіку, зайнялися бджільництвом. Жили як і всі люди на селі — обробляли городи, тримали невеличке господарство, ростили дітей та тішили батьків.
Пожежа
Аж раптом сталася біда.
— Того дня у Катрусі закінчилося онлайн-заняття і вона прийшла до мене на кухню, яка в нас окремо від будинку, — розповідає Оксана. — Поїла і побігла знову до хати, щоб забрати ноутбук, щоб на кухні сісти за уроки. І тут же забігає з криками: «Там все горить!». Я відкрила двері в хату, а воно вже все палає!
І тут мене осінило: в залі в рюкзаку зібрані всі документи! Я схопила трубу, яка лежала в дворі, вибила нею два вікна, залізла в кімнату і забрала той рюкзак.
Невдовзі приїхали МНС, газова служба, поліція. Примчав з роботи і Сергій, який працює начальником охорони на Правдинському підприємстві. На боротьбу з вогняною стихією були кинуті всі сили, та попри зусилля вогнеборців язики полум’я встигли знищити будинок. Від нього залишилася лише одна стіна і дві половинки.
— Пожежники кажуть, що пожежа виникла внаслідок короткого замикання, — каже Оксана. — Хата стара, і коли ми її купили, то зробили ремонти, утеплили та обшили, хоча тепер уже зрозуміли, що в першу чергу потрібно було замінити зношену роками проводку.
Зі слів героїні матеріалу, будинок вигорів вщент, а разом з ним — і все, що в ньому було: речі, шкільне приладдя донечки, її мобільний телефон та ноутбук і зарядка від нього, телевізор, принтер, пилосос тощо. Та головне, звичайно ж, це те, що всі залишилися живими. А матеріальне — то справа наживна.
Світ не без добрих людей
Родина Калітіних втратила власний будинок, але завдяки добрим людям не залишилися без даху над головою — його надали сусіди з будинку напроти, куди й оселилися погорільці.
— Тут дуже хороші умови: тепло, світло, є де покупатися дітям, — з вдячністю каже Оксана.
Та все ж таки підтримка земляків сім’ї не завадить, адже вони лишилися всього. Для тих небайдужих людей, хто не може залишатися осторонь чужої біди і хоче допомогти героям статті матеріально, ось реквізити банківського рахунку Оксани Калітіної:
Оксана Ковальова
Родина з Іванівки пережила страшну втрату — вогонь за лічені хвилини знищив їхній будинок разом із речами, технікою та всім нажитим. У сім’ї двоє дітей, одна з яких має серйозні проблеми зі здоров’ям і потребує постійного догляду.
Ця родина вже пройшла випробування війною — батько захищав Україну на фронті. Тепер вони опинилися перед новим випробуванням і потребують підтримки небайдужих людей.
Кожна допомога — це крок до відновлення їхнього життя.
Долучитися можна, перерахувавши посильну суму на картку:
Ощадбанк
Калітіна Оксана Василівна
4790 7299 2102 6076
Навіть невеликий внесок може стати для цієї родини важливою підтримкою у важкий час.
Малюнок ілюстративний, створений ШІ
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
