Команда
У будинку культури працює усього чотири штатних одиниці, але героїня статті згуртувала навколо себе дружню команду з місцевих мешканців.
— У нас діє любительське об’єднання під назвою «За покликом душі», де збираються для спілкування люди різного віку і соціальних статусів, — говорить Світлана Лебідь.
Зі слів співрозмовниці, всі вони не просто підтримують та розраджують один одного, а й роблять спільну корисну справу для наших захисників: плетуть сітки, коврики, виготовляють окопні свічки, в.яжуть носки, шиють подушки, готують салати та печуть пиріжки.
До того ж, все не так просто, адже кожному сезону притаманні свої особливості та нюанси. Наприклад, на певну пору року є окремі варіанти сіток – в залежності від того, під що саме необхідно маскуватися. Влітку – зелені під траву, восени – багряно-жовто-коричневі під листя, взимку – білі під сніг. Та ще й з агроволокна, щоб всмоктували вологу.
Окрім того, сітки потрібно максимально орієнтувати під місцевість, куди вони підуть. Звідки беруть матеріал різної кольорової гами? Будинок культури співпрацює з Охтирською церквою, а туди миряни постійно зносять непотрібні речі. Алгоритм дій такий: спочатку одягом забезпечують родини за категоріями, які опинилися в скрутних життєвих обставинах, а також підопічних геронтологічного інтернату. Потім, що залишилося, пускають на сітки.
— Ми їх вже так навчилися плести, що сміємося зі своїх перших «персидських килимів», — ділиться досвідом співрозмовниця. – А зараз вже понад рік у нас тут безупинний конвеєр!
Тепло, сухо та комфортно
Пані Світлана розповіла, що коли минулого року виникла потреба в шкарпетках, вона кинула клич усім. Жіночки відгукнулися і настільки захопилися плетінням шкарпеток для воїнів, що займалися рукоділлям навіть у темряві під час минулорічних блекаутів. Хто приходив до клубу, хто робив це вдома. Не припинили плетіння і навесні, коли директорка сказала, що вже досить, у всіх хлопців ноги вже в теплі, тому потрібно переключитися на якісь інші роботи, більш актуальні. Але мешканки Малої Павлівки встигали і нагальне першочергове виконати, і шкарпеткам приділити увагу. Тому, коли нинішньої осені Світлана Лебідь оголосила збір шкарпеток, їй їх нанесли буде багато!
— Добре, що ми Вас тоді не послухали, а зробили по-своєму! — жартували жіночки.
Був випадок, коли одна пані, яка не вміє плести та не має часу це робити, зробила свій внесок, купивши в магазині нитки та віддавши тим, хто їх сплете. І це також показово! Жінка не стояла осторонь, а знайшла спосіб, як долучитися до доброї спільної справи.
Восени на бойових позиціях важливу роль відіграють так звані килимки та подушечки для сидіння – щоб захисники не мокли та не мерзли, перебуваючи в окопах. Килимків та подушок потрібно дуже багато, адже, змінюючи місто локації, армійці не мають часу на збирання всіх речей – хапають найнеобхідніше. Тому зараз упор саме на них.
Взагалі, в допомозі збройним силам байдужих немає. Кожен робить те, що може. Хтось більше, хтось менше. Наприклад, Охтирська швацька фабрика забезпечує обрізками синтепону, який потім використовується для пошиття необхідних речей захисникам.
Салати для солдатів
Дуже поширене в Малій Павлівці і кухонне волонтерство. Місцеві мешканки, вивчивши нехитрий раціон воїнів на фронті, по-господарськи зрозуміли, що для повноцінного харчування їм не вистачає вітамінів. А саме – салатів з овочів. Тому активно взялися виготовляти простенькі страви: терти буряк, моркву, шинкувати капусту, огірки та помідори, й змащувати олією чи приправами. Бійці задоволені. Кажуть, що ці салатики чудово доповнюють звичайну кашу з тушонкою!
А щоб хлопці хоча б трішки відчули домашню атмосферу, жіночки балують їх смачною випічкою.
Світло
Вкрай необхідна річ на війні — окопні свічки. Тут теж є свої премудрості. Волонтери переробили вже 24 мішки парафіну по 25 кг кожний. Найкращий коефіцієнт корисної дії у свічки, яка складається з 70% парафіну та 30 — воску. Матеріалом забезпечують бджолярі та місцеві жителі. Населення здає кошти на парафін, а пасічники діляться воском. Зізнаються, що для фронту віддали б усе, що в них є, але ще ж треба і пчілкам щось залишити, бо без цього меду не дадуть!
Дуже вдячна Світлана Лебідь і м’ясокомбінату – за надані баночки. В жестяний посуд, що має дефекти, тушонку не покладеш, а ось для свічок такий «брак» цілком підходить! Залиті свічки горять по вісім годин, і це значно полегшує військовий побут.
Ось такий він, великий та важливий культурно-волонтерський рух у Малій Павлівці! Патріотично налаштовані активісти буквально живуть своєю справою – справою допомоги ЗСУ. Тож побажаємо їм міцного здоров’я, наснаги та побільше добрих людей поруч!
Оксана
Ковальова
