ОХТИРСЬКА РОДЗИНКА
Цієї неділі на охтирському комунальному ринку було людніше, ніж зазвичай, коли продавців кролів, курей та зерна можна було побачити більше, аніж покупців. Сюди на ярмарок з’їхалися любителі голубів, співочих і декоративних птахів, кролів та інших тварин. Причому не тільки з Охтирщини, приміром з Тростянця чи Лебедина, Яблучного, Чернеччини чи Бугреватого, а й з Сум, Полтави, Харкова, Вільшан, Пересічного та інших міст і сіл судніх із Сумщиною областей України.
Слід зазначити, що у відносно мирні довоєнні часи, якщо так можна сказати про 2014-2021 роки, коли війна уже точилася на сході України, в Охтирці щороку проводилося по дві виставки-продажі голубів, співочих та декоративних птахів. Одна з них, як правило, була приурочена Дню закоханих, інша – Дню міста. Звісно ж, під час повномасштабної війни заходи такого масштабу в Охтирці, як і в багатьох інших містах України не проводяться, тим більше – не рекламуються на широкий загал, не запрошують на них і представників мас-медіа. Утім, життя в Україні триває: проходять спортивні змагання, відбуваються концерти, ті чи інші заходи. То ж чому не зібратися у дещо ширшому колі любителям голубів, співочих і декоративних птахів, кролів і курей, щоб поспілкуватися, придбати чи обмінятися поголів’ям, а разом з тим – привести так звану «нову кров» у своє господарство. Бо ж без цього немає розвитку підсобного господарства, тих чи інших домашніх улюбленців. Саме так вирішили охтирські активісти-голубівники, погодивши, звичайно ж, це питання з відповідними інстанціями, перед тим, як запрошувати на ярмарку своїх колег з інших населених пунктів…
Віталій Ващенко: кролями займаюсь 28 років
Отож, кого було найбільше на комунальному ринку цього дня? Мабуть – кролівників, живий товар яких користувався найбільшим попитом. Що, власне, й не дивно. Ось що розповів автору цих рядків завзятий кролівник Віталій Ващенко, який прибув до Охтирки з с. Яблучного разом з двома своїми синами – старшим Станіславом та молодшим Костянтином (на одному з фото):
— Кролями займаюся десь років 28. Також роблю клітки на замовлення. До повномасштабної війни багато разів приїздив в Охтирку на виставки-продажі, також брав участь у виставках в багатьох інших містах, у тому ж Харкові, Дніпрі чи Сумах. Останнім часом бував на ярмарці у Харкові. Багато кролівників мене знає, тож буває, що і додому приїздять за кролями, приміром, із Сум.
Віталію Васильовичу допомагають доглядати за кролями його сини. Навіть Костя долучився до цієї справи й потроху переймає досвід батька: чистить клітки чи сіно допомагає заготовляти. Приміром, під час ярмарку саме діти здебільшого стояли за «прилавком», тоді як батькові треба було знайти час, щоб поспілкуватися з колегами чи потенційними покупцями. У клітках сімейства Ващенків можна було побачити кролів двох порід – строкачів і французьких баранів – таких собі висловухих тварин. Причому різного віку – від дорослих самців і самок, до місячних кроленят. Чимало відвідувачів ярмарки зупинялось біля їхніх кліток, і частину «пухнастиків» їм вдалося продати.
Серед інших порід кролів на ярмарку було чимало найпоширеніших у нашій місцевості скороспілих порід – каліфорнійців та полтавського срібла, дещо менше панонів, термонців, червоних новозеландців чи обрів. Отож вибір кролів був чималий у порівнянні з недільними днями, коли на ринку продають свій товар лише місцеві кролівники – з Охтирки чи навколишніх сіл.
Максим і Антон – наймолодші охтирські голубівники
Поспілкувався автор цих рядків й з організаторами виставки та досвідченими і юними голубівниками. Зокрема, дізнався, що в Охтирці близько 400-х людей займається утриманням голубів. Найстаршим за віком голубівникам уже за 70, утім є й молоді, хто не так давно зайнявся цією справою. Як, приміром брати-охтирчани, 19-річний Максим і 13-річний Антон (на одному з фото). Максим з 16 років займається голубами. Поштовх до цього дав його дідусь, що за молодості займався розведенням цих птахів. З часом кинув це заняття, але не так давно вирішив повернутися до нього. Саме він і наділив онука першими голубами. А ще по сусідству живе один із найбільш досвідчених і знаних в Охтирці голубівників – Віктор Михайлович Відяєв, до якого можна звернутися за порадою. Згодом захоплення старшого брата перейняв і Антон. Наразі хлопці утримують близько 150 льотних голубів. У їхньому домашньому «арсеналі» голуби миколаївської породи, поштові, німці, павичі, дутиші, статні, кінги, дракони та ін. Саме одного «кінга» й продав на ярмарці молодший Антон. Уторгував за нього 250 гривень, а ще – одного «дракона», що вартував для покупця дешевше – 150 гривень. Старшому братові у цьому плані не пощастило. Цікаво, що кожен з братів продавав своїх голубів, бо ж і удома кожен доглядає за своєю зграєю.
Кури, гуси, нутрії, поросята…
Яких ще тварин продавали на ярмарку? Судячи з усього, чималим попитом користувалися свині. Про те, які саме це були породи, сказати важко, оскільки уже о 9 годині від місця, де вони продавались, залишились лише дві великі темні плями на білому снігові, що не припинявся під час ярмарку. Тобто – сліди, де стояли автівки з поросятами.
Також на ярмарку продавали курей кількох порід, гусей, індокачок, павичів, нутрій. Приміром, одна молода сімейна пара розповіла, що приїхали на ярмарку, щоб повнити своє поголів’я нутрій. До початку повномасштабної війни утримували їх в господарстві. Та й хутро нутрій цінувалося. Проте, коли довелося терміново покинути місто, нутрій випустили на волю. Бо ж не кожен візьме цих тварин на утримання. Зараз вони намагаються відновити поголів’я, проте – заради м’яса, шкірка ж нутрії зовсім перестала цінуватися.
Як з продажем?
Поцікавився автор цих рядків у кількох учасників ярмарки й тим, чи вдалося продати свою продукцію і скільки? Відповіді були різними. Здебільшого, що так. Утім, це були не ті об’єми, як їм цього хотілося.
