У Сумах відбувся вже другий двотуровий фестиваль-конкурс української пісні «Слобожанські переливи», мета якого – збереження і популяризація народно-пісенного мистецтва та нашої культурної спадщини.
Організаторами заходу стали Сумська районна рада, Сумська обласна філармонія, громадська організація «Україна єднає», Студія «Мальва» і Великописарівська селищна рада. Дійство проходило під темою «Українська пісня – душа народу, її генетичний код».
На заклик ведучої – заслуженого журналіста України Тетяни Полозової – присутні висловили щиру подяку Силам оборони України, адже саме завдяки нашим мужнім захисникам і захисницям ми маємо можливість співати, зберігати та примножувати культурні традиції, а також мріяти про світле майбутнє. По тому під звуки метронома всі стоячи вшанували хвилиною мовчання пам’ять героїв, які віддали своє життя за незалежність і мир у нашій державі.
Ідейна натхненниця та організаторка фестивалю, директорка студії «Мальва» і керівниця ГО «Україна єднає» Світлана Смірнова привітала учасників та гостей із проведенням уже другого фестивалю-конкурсу «Слобожанські переливи».
«Народна пісня – як жива душа, що звучить багатоголоссям. Такі заходи об’єднують поціновувачів українських традицій, розширюють коло виконавців народної пісні та надихають носіїв елементів нематеріальної культурної спадщини. Дуже хочеться, щоб Україна та весь світ пам’ятали, що Сумщина живе, працює, співає, народжує, захищає. Адже Сумщина – північно-східний форпост нашої великої держави», – наголосила вона та побажала всім гарного настрою та позитивних емоцій, а кожному з учасників конкурсу – отримати Гран-прі.
Світлана Михайлівна підкреслила, що всіх учасників побачать у багатьох країнах, бо організатори подбали про трансляцію їх виступів у мережі Інтернет.
Звернувся до присутніх у залі і заступник голови Сумської райради Володимир Біцак: «Українська пісня є сакральним спадком нашого народу, а «Слобожанські переливи» є справжнім святом української пісні та культури. Популяризація української культури на прикордонні – це не лише про творчість, а й про вагомий внесок у зміцнення нашої державності та національної ідентичності. Дякую всім гостям та учасникам. Всі ми – молодці! Разом – до перемоги!».
Світлана Смірнова отримала з рук Володимира Біцака букет квітів та спеціальну грамоту від Сумської райради.
Також учасників та гостей фестивалю привітав своїм співом академічний ансамбль народної пісні Сумської обласної філармонії «Слобожанські барви» (художній керівник Діана Аполлонова).
Як з’ясувалося, заявки на участь у фестивалі подали 17 учасників: це хорові колективи (12 і більше осіб), вокальні ансамблі (5-11 осіб), малі форми (3-5 осіб), фольклорні колективи та солісти. Із них надійшли заявки від п’яти солістів та музичних вокальних колективів, які надіслали записи своїх виступів і взяли участь у конкурсі дистанційно. Ну, а 12 учасників подарували слухачам неповторну палітру мелодій та щирих емоцій безпосередньо зі сцени.
Перед виходом на сцену учасники, а особливо – учасниці, не приховували хвилювання: за кулісами ще і ще раз проводили репетиції, поправляли свої наряди чи макіяж. Фотографувалися на пам’ять біля облаштованої організаторами фотозони. Із посмішками спілкувалися з «конкурентами». Між іншим, найменшій учасниці конкурсу – лише 10 років, найстаршій – далеко за 17+. Але цікаво, що ніхто не стояв осторонь, всі гуртувалися, не зважаючи на причетність до того чи іншого колективу, віку чи статі.
Ну, а вже на фестивальній сцені учасники конкурсу продемонстрували різноманітність репертуару і високий рівень виконавської майстерності. Із їх вуст звучали як відомі перлини українського фольклору, так і маловідомі народні чи авторські твори. Були пісні про Україну, про рідну землю, про українських козаків та наших полеглих захисників, про маму і про село, про весілля і ярмарок…
Чого вартують одні тільки назви фестивальних пісень, серед яких дуже багато народних – «Молитва за Україну», «Життя пережити – не ліс перейти», «Як була я на весіллі», «Чому так сумно сонце сходить», «Закувала зозуленька», «Козацькому роду нема переводу», «З далекого краю лелеки летіли», «А мати сина жде», «Сини України», «Стеляться тумани та й поміж горами», «Моє рідне село», «Мамина хустина», «Ой там, при долині» та багато, багато інших, адже кожен учасник виконував зі сцени по три пісні.
Пізніше спеціально для «Ворскли» члени журі відверто зізнавалися, що дуже серед розмаїття розкішних голосів були вражені вокальними талантами й рішення щодо розподілу призових місць конкурсу далося їм нелегко – надто вже хотілося віддати перемогу чи не всім учасникам.
Не скупилися на щирі похвали і гості у фестивальній залі, які запевняли, що ті, хто цього разу не отримає найвищих призових місць, теж переможці, адже вони вийшли на сцену й подарували свій талант глядачам, а це – найголовніше.
Ось поруч – Ірина, вона родом із села Чернеча Слобода Дубов’язівської селищної громади Конотопського району. До фестивальної зали потрапила випадково, але із задоволенням подивилася всі конкурсні виступи.
«Виступи, дійсно, яскраві й барвисті. Всі колективи гідні, тому кожен номер на цьому фестивалі приносив справжнє задоволення. Я повністю поринула в цю атмосферу, тож вражень та емоцій дуже багато. Стільки колективів брало участь, стільки пісень гарних заспівали, стільки слів добрих сказано! Такий конкурс пропагує українську пісню, а отже показує нашу самобутність. Я справді розчулена! І, звісно, моя вдячність і шана нашим захисникам та захисницям, організаторам та учасникам цього пісенного дійства!», – сказала Ірина.
А ось Людмила, мешканка селища Хотінь і наразі – вимушена переселенка. Прийшла підтримати земляків, адже із її громади у конкурсі брали участь кілька співочих колективів.
«Пісенні мелодії супроводжують нас усе життя, об’єднують любителів співу, гуртують однодумців. Скільки себе пам’ятаю, я завжди співала. Спів дає відчуття волі, а в українських піснях живе дух свободи. Саме так почувалася, слухаючи конкурсантів. Дякую за це «Слобожанським переливам» і всім, хто створив це свято! Хочу сказати всім: співайте серцем, співайте душею, хай ваші голоси дзвінко лунають на славу нашого рідного краю! Особливо в ці важкі часи, адже народні пісні володіють чудовою здатністю полонити людські серця, підносити настрій, тамувати біль, множити силу у боротьбі, адже в усі часи пісня допомагала нашому народові жити, боротися за волю та підтримувати сильний дух нації», – підкреслила Людмила.
Тим часом журі конкурсу оцінювало не лише вокальні дані, а й артистизм, автентичність виконання та креативність у представленні кожної пісні, сценічний одяг учасників. А стилізоване вбрання учасників фестивалю створювало для них яскраві образи, будь-то автентичний чи стилізований одяг, з використанням елементів традиційності з відповідними аксесуарами, наприклад, різними намистами, чи етнічних мотивів вишивки, орнаментів, візерунків або ж із сучасних тканин.
Протягом трьох годин тривав пісенний марафон. Всі виступи вже позаду. Світлана після виступу її колективу і перегляду кількох інших виступів конкурсантів прямує до гримерки. Цікавлюся, як настрій, чи вдалося заспівати, як і планувалося?
«Враження від фестивалю позитивні й радісні. Справді, задоволені тим, що ми виступили так, як планували. До конкурсу готувалися напружено – близько двох місяців. Всі учасники нашого колективу дуже старалися, й у нас все вийшло добре – так, як було задумано», – розповіла співачка.
Ще додам, що здоров’я та безпека всіх учасників та слухачів конкурсу були для організаторів одним із головних пріоритетів. Саме тому місце та час проведення заходу широко не афішувалися, а в залі були вільні місця. Але всі бажаючі могли спостерігати за дійством безкоштовно.
Без сумніву, журі нелегко було визначитись з кращими виконавцями, але все ж переможців пісенного «поєдинку» було визначено.
Отже, Гран-прі другого двотурового фестивалю-конкурсу української пісні «Слобожанські переливи» у відповідних номінаціях отримали:
