Літні канікули добігають кінця. Скоро в школу. У всіх учасників освітнього процесу зараз гаряча пора. Про настрій, сподівання, очікування та ціни – в нашій публікації.
Настрій є, і це – основне!
– Цьогоріч до 1 вересня підходимо з кращим настроєм ніж минулого року, – коментує директорка Великописарівського ліцею ім. Івана Середи Олена Сидорова. – Адже тоді, після евакуації населення Великописарівської громади, була повна невизначеність, а зараз ми вже знаємо як працювати з колегами та батьками дітей.
Станом на 25 серпня у Великописарівському ліцеї разом з Добрянською філією навчається 319 дітей (284+34). Освітні послуги їм надають 52 педагоги (41+11). Колектив залишився незмінним, лише одна вчителька звільнилася і перейшов на роботу до іншого ліцею.
У Великописарівському ліцеї та Добрянській філії сформовано 32 класи (16 та 6). Паралелі є в 10 та 11 класах (філологічний та математичний профілі).
«Нам нелегко, але ми тримаємося!»
Іван Воронко – з тих керівників, які кожну роль освітянської галузі випробували на собі одночасно: він і вчитель, і директор школи, і батько школярів. До того ж – як за мирних часів, так і в часи воєнного сьогодення.
– Наш Ямненський ліцей функціонує дистанційно, як і всі заклади освіти Великописарівської громади, – каже Іван Миколайович. – Ліцей хоч і зазнав пошкоджень внаслідок ворожих обстрілів, але на кількість учнів та персоналу це ніяк не вплинуло: школярі – одні випустились, інші прийшли, а колектив увесь зберігся в повному обсязі.
Зі слів директора, станом на 24 серпня у ввіреному йому навчальному закладі налічується 76 дітей. Точно така ж кількість, як і минулого року. Дивовижний збіг обставин, враховуючи міграцію учнів.
Перший дзвоник вперше прозвучить для шести учнів Ямненського ліцею. Першокласниками стануть дівчинка і п’ять хлопчиків. У десятому класі навчатимуться тринадцять учнів, а в випускному одинадцятому – одинадцять.
– Масового відтоку школярів немає, а вчителі виходитимуть на онлайн уроки з різних населених пунктів, в залежності від того, хто куди евакуювався, – розповідає директор. – Наші педагоги є в Ямному, Вільному, Тарасівці, на Полтавщині і навіть за кордоном. Але така географічна розгалуженість ніяк не впливає на якість навчального процесу: головне, щоб інтернет ловив! Чи важко організовувати освітній процес, коли його учасники розкидані світом? Так, нелегко! Та ми тримаємося!
На запитання, у скільки зараз обходиться збір дитини до школи з урахуванням онлайн формату, Іван Миколайович відповів, що дистанційне навчання значно дешевше.
– Батькам не потрібно витрачатися на одяг та взуття для відвідування школи, а також рюкзаки та канцелярію, – каже керівник Ямненського ліцею. – Адже діти з прикордонних громад забезпечуються всім необхідним для навчання державою та благодійними організаціями. Кожному учню безкоштовно видали гаджети, рюкзаки, канцтовари і навіть пляшечки для води. А ще в нас є сільгосппідприємство «Кернел», яке щороку дарує всім учням з 1 по 11 класи шкільні набори.
Цьогоріч до всіх цих спонсорських забезпечень додалися ще і «Пакунки першокласника».
– Звісно ж, все це дуже добре, але краще би діти навчалися повноцінно за партами, хоч і без цих подарунків, а виключно за батьківський рахунок. Адже очне навчання нічим не заміниш, – говорить директор.
Коли бабуся – педагог
Перед дилемою опинилася Людмила Таненкова: з одного боку, вона як очільниця дитячого садочка Великописарівської громади зацікавлена у збереженні селищної освіти, а з іншого – намагається дати власній онучці Ярославі повноцінне дитинство настільки, наскільки це можливо зробити в умовах війни.
– Онучці 5 років і 9 місяців, але ми вирішили віддати її до школи, – розповідає Людмила Михайлівна. – Ярославочка відвідувала приватний дитсадок «Інтелект» у Охтирці, та й вдома ми з нею багато займаємося, тож дівчинка вона в нас розумна, вміє читати, писати і рахує до ста! Ми бачимо, яка вона щаслива в тому садочку з однолітками, і що для неї означає колектив, живе спілкування з однолітками та вихователями. Якось онучка трішки не походила до садка, а коли знову там з’явилася, то один хлопчик вибіг їй назустріч: «Який я радий, що ти прийшла! А чому ти не у вишиванці?». А далі в хід пішли обнімашки-цілувашки, ми бачимо, що у дитини є контакт до інших дітей. І ці щирі дитячі емоції настільки надихають та наповнюють Ясю і нас, що ми не можемо всього цього позбутися, ізолювавши дитину від суспільства та всадовити вдома за екраном гаджету для дистанційного навчання в школі.
На превеликий жаль, війна нас ставить перед жорстким вибором. І робити цей вибір на користь своїх дітей та онуків – логічно, адже саме діти є заручниками складних обставин воєнного лихоліття. У Великописарівському ліцеї набрався лише один-єдиний перший клас, в якому навчатиметься усього шість учнів. А в Охтирській школі №3, куди піде Ярослава, аж три паралелі, тобто – три перших класи. Ви б бачили, з якою радістю онучка готується до 1 вересня! Ми всією родиною переживаємо цей зворушливий період з приємними клопотами: ходимо по магазинах, обираємо гарне вбрання нашій школярочці, а також – шукаємо через інтернет різні бантики, заколочки, прикраси для волосся.
– Навіть до Полтави їздили, бо там асортимент ширше: вибрали Ясі гарний сарафанчик та блузочку, і ще там щось до школи. Та навіть вже коли і навчання почнеться, будемо ще тиждень виписувати через інтернет то банти, то всяке таке дівчаче красивенне для школи. І це – так приємно! – говорить бабуся.
А коли всі шкільні закупи будуть позаду, то попереду в Людмили Таненкової – незабутній і не менш щасливий період навчання онучки.
– Буду вчити з Ясею уроки і згадувати нову українську школу, – натхненно завершує бесіду героїня статті і додає, що бажає всім діткам, щоб вони спокійно спали під мирним небом і ходили навчатися до школи.
Людмила Михайлівна розповіла й про очолюваний нею дитячий садочок. Як зазначає співрозмовниця, діточок у закладі мало, освітньо-виховний процес відбувається дистанційно, але він також корисний для малят. Дітлахи разом з батьками та іншими членами родин виконують завдання, займаються творчістю, тож напередодні 1 вересня закуповують канцелярію: кольоровий папір, олівці, пластилін тощо.
Головне – бути поруч із мамою!
Артем Черкашин перейшов у сьомий клас Тарасівської школи. Зізнається, що дуже любить опановувати знання, завжди читає багато книжок і цікавиться новими предметами.
– Він каже, що не хоче навчатися дистанційно, але розуміє, що виходу немає, – додає мама юнака пані Ольга. – І навіть якщо би ми кудись виїхали і на новому місці була б можливість ходити до школи, син би своїй старій школі не змінив, продовжував би вчитися онлайн. Бо зараз війна, і дитина має бути поруч з мамою і в мами на очах.
На запитання, скільки обійшлися збори до 1 вересня, жінка відповіла, що близько трьох тисяч гривень. Гроші витратили на канцтовари та вишиванку.
– Шкільну форму не купуємо, бо вона для дистанційки не потрібна, – зазначає мама школяра. – Ну хіба що вишиванку купили за 1600 гривень. Але це більше для себе, щоб відчувати себе українцями, діти мають змалечу звикати до цього. Та і в школі, хоч і онлайн, але проводяться заходи, під час яких потрібно фотографуватися і надсилати фото учнів. Вишиванка – це ще й красиво. Це буде згадка про краші роки в житті — шкільні. Наприклад, до 1 вересня завжди відбувається свято першого дзвоника дистанційно: Артем з однокласниками виходять на нього через екрани і один одного бачать, спілкуються і мріють про те, що скоро побачаться “вживу”.
Та що там казати, для дитини звісно ж краще ходити до школи. Та хіба це зараз можливо? Війна!.
Офлайнові особливості під час війни
І якщо учням прифронтових шкіл, в яких навчання відбувається в дистанційному форматі, з шкільним приладдям допомагає держава та благодійники, то тим, хто евакуювався в населені пункти з офлайн-освітою доводиться розраховувати виключно на гаманець батьків. А якщо дітей в родині – двоє, а дорослих – один, то збори до нового навчального року особливо відчутні.
– У нашій школі навчання очне, тож окрім канцтоварів, потрібне багато чого іншого, – ділиться своїм життям-буттям пані Тетяна (ім’я змінене). – Для того аби мій 10-річний син мав змогу опрацьовувати інформацію та літературу поза шкільною програмою, я купила йому планшет. Звісно ж, це не входить у перелік обов’язкових речей, але в сучасному світі без гаджетів – нікуди. Особливо якщо дитина не обмежується тим, чому навчають у школі, а займається саморозвитком.
Що стосується зовнішнього вигляду, то дрес-код хоч і не встановлений, але потрібні нові пристойні речі, щоб дитина і на школяра була схожою, і практично було. Зараз навчання триває з урахуванням безпекової ситуації, тож під час повітряних тривог діти спускаються до укриття. Для полегшення процесу і перебування хлопчиків та дівчаток у підвалі невизначений час, адміністрація школи дозволяє зручний практичний спортивний стиль: джинси, светри і кросівки. Строгих брюк, сорочок і туфель вже ніхто не носить. Але навіть на вільний стиль потрібно кілька базових речей, щоб потім комбінувати їх, створюючи щодня нові образи.
Футболка на мого сина – четвертокласника коштує від 200 гривень в залежності від фасону, матеріалу та місця продажу. Великі мережеві магазини пропонують акції, завдяки яким можна придбати комплект з трьох футболок різного кольору однакового розміру зі знижкою (за 500 грн – три речі).
Джинси з резинкою на поясі для зручності – в межах 1000 гривень. Кросівки – від 500 до 1500 в залежності від матеріалу та якості. Змінне взуття (мокасини без шнурків, застібок та липучок) – дешевше (на ринку можна знайти і дешевше).
Через те, що спортивні костюми дозволені в якості повсякденного шкільного одягу, їх потрібно мінімум два, адже на урок фізкультури діти перевдягаються в окремий костюм, щоб потім не сидіти на інших уроках в мокрих від спітнілого тіла речах.
Ціни на спортивну форму – в районі 1000 грн
Із настанням опалювального сезону школяру потрібно докупити футболки з довгим рукавом, водолазки та светри. Враховуючи те, що зараз у школах діти їдять двічі, а перерви ледве вистачає для того аби поїсти поспіхом, то речі забруднюються щодня і наступного ранку треба вдягати нові та чисті. Отже, цей одяг – додаткові витрати: ще пару тисяч гривень з сімейного бюджету.
На свята має бути вишиванка. Ми придбали її на ринку за 800 гривень, нас запевнили, що це ручна робота. Але син відмовляється її вдягати, бо вона колеться: зсередини під узорами приклеєна «кусюча» тканина, яку відірвеш хіба що разом з вишивкою. Тому ми відклали ту вишиванку «на потім», а до 1 вересня просто пришили на білу футболку смужки з орнаментом і китицями, витративши трішки більше 40 гривень.
Що стосується верхнього сезонного одягу та взуття, то його потрібно купувати незалежно від того, ходить дитина до школи чи навчається дистанційно. Тож я ці витрати до шкільних не враховую.
Окрема тема – це рюкзак. Тут має бути розумне співвідношення ціни та якості, адже брати дешевий, який порветься за місяць – даремна витрата коштів. Зараз у рюкзаку діти носять не лише підручники, а обов’язково – воду та перекус для повітряних тривог. Для зручності я придбала сину спеціальну півлітрову ємність для води в підвал, а в окрему кишеню рюкзака кладу звичайну пляшечку з водою об’ємом теж 0,5 літра.
Для їжі в укритті купила сучасний розкладний термоланч-бокс, на двох ярусах якого розміщується дві страви і зберігають тепло. До набору входить ложка і виделка. За цей посуд я сплатила близько 700 гривень, але воно того варте. Повітряної тривоги за день може і не бути, а їстівна підстраховка в дитини про всяк випадок – завжди з собою. Та й питного режиму, важливого для школяра, дотримуватися простіше, коли в рюкзаку води вдосталь.
Отже, з огляду на всі ці моменти, шкільний портфель має бути витривалим. І щоб не купувати рюкзак двічі або більше разів на рік, краще одразу брати той, що дорожчий і міцніший. Ми придбали якісний за півтори тисячі гривень, він за цілий рік навіть ніде не потерся. Тож цьогоріч зекономимо на рюкзаку, нам його купувати не треба.
Зі слів пані Тетяни, канцтовари вони купують згідно зі списком, що надіслала батькам вчителька. Мами з татами самі обирають, де та за якою ціною купувати все це своїй дитині. Єдина вимога від керівництва школи – це щоб зошити були від Преси України.
– У магазинах та на ринку – широкий асортимент канцелярії від стандартних бюджетних до осучаснених і дорожче, – каже жінка. – На одній полиці можна зустріти зошити, ручки, альбоми, пластилін тощо з діапазоном цін у кілька гривень. Так, до прикладу, гумку для простого олівця можна купити за 6 гривень, а можна – і за 39. Акварельні фарби є по 19 грн і по 74. Гуаш – по 45 грн і по 129. Кольоровий картон за 25 грн лежить поруч з таким же картоном, але іншого виробника вдвічі дорожче. Клей -олівець за 6 грн і за 39. Так само і пенали, ножиці, фломастери, альбоми для малювання, обкладинки для зошитів та підручників.
У нас на закупівлю канцелярських товарів пішло близько 2 тисяч гривень. Але це враховуючи те, що дещо залишилося в нормальному стані з минулого навчального року: дощечка для пластиліну, пенал, підставка для підручників, непроливайка та ножиці.
Студентські першовересневі старти
У родині нашої героїні є ще один син. Він – студент, здобуває освіту в приватному навчальному закладі за спеціальністю «Стоматологія ортопедична». Окрім того, що навчання там відбувається виключно за гроші батьків (41 тисяча за рік), та ще й стипендій там немає.
Кожен студент має до початку навчального року придбати набір стоматологічних інструментів для проведення практичних занять в навчальній лабораторії.
– Нам виписали рахунок – фактуру на суму 2490 гривень, я думала, що буде більше, – посміхається мама майбутнього стоматолога-протезиста і додає, що окрім інструментів, сину купили ще і канцелярські товари, але це в основному товсті «загальні» зошити на 120 аркушів та ручки. Щоправда, купили ще й рюкзак за 700 грн. Він вдвічі дешевше ніж у молодшого сина, адже значно менший за розміром, бо не треба носити підручники та воду з їжею.
– Що ж стосується одягу для студента, то за однакові для всіх білі халати з фірмовими емблемами та шапочками сплатили по 1500 гривень, а ще один комплект на зміну, як того вимагає адміністрація, купили самі в магазині спецформи за 850 грн. Ну а далі – все як у всіх: обов’язкова спортивна форма для фізкультури (ми придбали костюм за 2500 плюс три футболки, в сумі вийшло понад 3000), а також – змінне гумове взуття для занять (купили крокси за 400 грн).
Отже, тема зборів сина чи доньки до навчального року – досить широка і залежить від багатьох факторів.
Щиро бажаємо всім учасникам освітнього процесу благополучно стартувати 1 вересня і дійти до червневого фінішу з достойними результатами. Дошкільнятам, школярам та студентам – натхнення та добросовісного навчання, аби потім спрямовувати свій потенціал на розвиток і відбудову рідної держави. Ну а батькам та педагогам – втіхи від того, що зробили достойний внесок у формування свідомих особистостей нового покоління українців!
Оксана Ковальова
