У селі Грунь односельці провели в останній путь свого земляка, відважного воїна і справжнього героя Олександра Петровича Кулика.
На урочистому похованні зі словами шани та скорботи виступив сільський голова Василь Зосимов, висловивши глибоку вдячність за героїчний внесок Олександра у захист рідної землі. Він зазначив, що самовідданість та мужність Олександра залишать незабутній слід у пам’яті всіх, хто його знав, і служитимуть прикладом для майбутніх поколінь.
Олександр Кулик народився 6 вересня 1971 року в працьовитій родині Петра Федоровича та Людмили Іванівни Куликів. З дитинства він вирізнявся відповідальністю та наполегливістю. У 1989 році закінчив Грунську середню школу, після чого був призваний на строкову службу у Військово-морський флот, де служив з 1989 по 1992 рік.
Після служби Олександр здобув професійну освіту в Сумському професійно-технічному училищі, отримавши спеціальність токаря-фрезерувальника. Він працював у різних куточках країни: у Грунському лісництві, Харкові та Сумах тощо.
З 2015 по 2023 рік Олександр самовіддано доглядав за хворою мамою у рідному селі.
У липні 2023 року Олександр Кулик був мобілізований Охтирським пунктом комплектації до Збройних сил України. Протягом восьми місяців служби він проявив себе як відданий та відважний воїн-захисник. Олександр став досвідченим командиром відділення підрозділу протиповітряної оборони, ефективно захищаючи небо України від ворога. Його колеги завжди відзначали його скромність, чуйність, доброту та відповідальність. Водночас сержант Кулик був сміливим, рішучим та грізним захисником своєї держави.
За час служби Олександр Кулик неодноразово отримував подяки від командування за бойові заслуги. Він був відомий високим рівнем мотивації до служби, проявляв мужність і героїзм, завжди залишався вірним військовій присязі та українському народу. Його військовий шлях був сповнений рішучих дій і непохитної відданості.
На жаль, у квітні, виконуючи бойове завдання, Олександр Петрович отримав тяжке поранення в голову. Після кількох місяців лікування та реабілітації його стан здоров’я, на жаль, погіршився. 16 липня 2024 року, на 53 році життя, перестало битися героїчне серце Олександра Кулика. Він помер з честю, виконавши свій службовий та громадянський обов’язок до кінця, віддавши за мир в Україні найцінніше — власне життя.
Олександр Кулик був справжнім патріотом України, свідомим громадянином і чуйною людиною. Він любив життя, своїх батьків, доньку, дружину, рідних і завжди був готовий прийти на допомогу. Його життя, сповнене самовідданості та любові до Батьківщини, стало прикладом для багатьох.Висловлюємо найщиріші співчуття близьким Олександра.
Поховали воїна у рідному селі на місцевому кладовищі. Світла пам’ять про Олександра Кулика назавжди залишиться у наших серцях. Його подвиг житиме у наших думках і серцях, надихаючи нас на подальшу боротьбу за свободу і незалежність України.
Наталія ПАСЮГА
