Війна перетворила наших медсестер на відважних бійців медичного фронту, які щодня, ризикуючи життям, рятують українців, гідно виконуючи свій професійний обов’язок.
Головна медична сестра КНП «Великописарівська лікарня» Великописарівської селищної ради Любов Олексіївна Чуприна у цей складний і тривожний час мужньо тримає свій щоденний медичний фронт.
Відразу після закінчення медучилища, в 1993 році, вона прийшла працювати у Великописарівську лікарню, нині Охтирського району. Спочатку була медичною сестрою у поліклінічному відділенні, а з 2006 року Любов Чуприна – головна медична сестра КНП «Великописарівська лікарня».
Війна застала Любов Олексіївну зненацька – як і всіх українців. Коли почула вибухи, то зрозуміла, що це не плітки. Відразу подумала про свою родину. Найбільше, звичайно, хвилювалася за дітей. Потрібно було триматися перед ними і в жодному разі не показувати свою слабкість і страх. Пані Любов чітко розуміла і те, що її професія зобов’язує бути в лікарні, а головне – потрібно підтримати і заспокоїти своїх підлеглих. На щастя, в цій складній ситуації керівництво лікарні, колеги по роботі – ті, хто були поряд і відчайдушно трималися і вірили, що все буде добре, все буде Україна, додавали їй оптимізму і сил працювати далі.
Про те, що необхідно виїхати у більш безпечне місце, як це вчинило багато земляків, у Любові Олексіївни не було навіть жодних думок. Це власний вибір кожного. І вона зробила свій.
Більше того, Любов Олексіївна усвідомлювала, що потрібна саме тут, на прикордонні, адже в будь-який момент до медичного закладу можуть привезти не тільки цивільних, а й поранених військових.
Фронт Любові Чуприни – це лікарня, що за роки війни стала ще ближчою та ріднішою. Це медичні сестри, це молодший персонал. Вони – її підтримка, Любов Олексіївна – їхня.
Роботи у головної медсестри завжди вистачало. Щодня займалася організацією лікувально-профілактичної та адміністративно-господарчої діяльності закладу, забезпечувала якість надання медичної допомоги через виконання призначень лікарів, контролювала правила прийому і виписки хворих, догляду за пацієнтами; несла відповідальність за облік, розподіл, витрати і зберігання матеріалів і медикаментів, створювала належні виробничі умови, забезпечувала дотримання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці. Також перевіряла дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів закладу і багато чого іншого.
На час війни функціональні обов’язки головної медичної сестри лікарні розширилися.
Перев’язувати, асистувати, піклуватися, лікувати, втішати, евакуювати, шукати ліки, бути пацієнтам не лише медсестрою, а й рідною людиною – ось лише невеликий перелік важливих справ, які наразі доводиться виконувати головній медичній сестрі.
Як завжди, незважаючи на різні ситуації в роботі, Любов Чуприна продовжує добросовісно виконувати свою справу. Навіть і в вихідні дні чи відпустку вона завжди на зв’язку, якщо потрібно – поспішить надати медичну допомогу чи вирішити якісь виробничі питання. Коли до хірургічного відділення привозили хворих чи поранених цивільних і військових, Любов Чуприна завжди була на своєму посту.
Після посилення ворожих обстрілів Великописарівської громади у березні цього року, Любов Олексіївна продовжувала працювати, більше того, у складі медичної групи вона брала участь в евакуації населення з громади в безпечніші місця, супроводжувала людей до місця прибуття, надаючи за потреби необхідну медичну допомогу. Завжди усміхнена і життєрадісна, компетентна, відповідальна, готова прийти на допомогу – такою знають її не лише колеги по роботі, а й пацієнти – жителі Великописарівщини. А на фізичне і моральне виснаження через війну Любов Чуприна не зважає, бо все це – заради перемоги, заради безпеки пацієнтів і працівників, заради України.
Нещодавно керівництво КНП «Великописарівська лікарня» до професійного свята – Міжнародного дня медсестри – подало клопотання до міністерства охорони здоров’я про відзначення вагомих заслуг у роботі в умовах війни головної медичної сестри Любові Чуприни.
Тож вітаємо Любов Олексіївну і всіх її колег і бажаємо міцного здоров’я, тепла та ласки від рідних, успіхів у такій нелегкій, але так потрібній професії. Ви – справжні герої, і ми завжди будемо вдячні вам за вашу працю.
Олена ТЯГЛЕНКО
