У Куземині Грунськогої громади мистецтво стало рушійною силою відродження громади. Завдяки ініціативі громадської активістки Наталії Іванової та підтримці місцевих мешканців, тут з’явилася мистецька резиденція, що об’єднала митців і селян у спільній справі розвитку рідного краю. Вона подарувала селу нове дихання, відкрила перспективи для фестивалів, ярмарків і туристичних проєктів, створила додаткові можливості для працевлаштування місцевих жителів не лише в аграрній сфері. Куземин став прикладом того, як культура й спільна енергія людей можуть змінити маленьке село, зробивши його точкою тяжіння для інвесторів, гостей і нових ідей. Село живе: відкриті школа, дитсадок, є будинок культури, музей, бібліотека, діють магазини, запрацювала кав’ярня. Замкова гора, скіфські вали, Ворскла і Гетьманський національний природний парк зберігають історію і вражають красою. А мистецька резиденція «АртКуземин» робить свою велику справу відновлення зв’язків у громаді, суспільстві, Україні та за її межами. Так ідея Наталки Іванової спрацювала і набула розвитку.
УСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ІДЕЇ
Все починається з ідеї. Наталія Іванова народилася, живе й працює в Харкові. А її батьки, бабусі, дідусі народилися й жили в селі Куземин, Грунської громади в Охтирському районі на Сумщині. Пані Наталя згадує, що все дитинство, шкільні канікули й студентські вакації пройшли в Куземині. Після школи навчалася в Харківському університеті імені Каразіна, на економічному факультеті.
— Я не художниця, та мистецтво завжди мене цікавило., — говорить Наталія Іванова. — Я займалася соціальними проектами і була членом Асоціації випускників ХНУ ім. Каразіна, потім мені довірили керування Асоціацією.
Громадська активістка розповідає, що в якийсь момент їй захотілося щось зробити, для рідного краю, щоб село не занепадало і вона вирішила сюди друзів-художників. Потім з’явилася ідея створити певний мистецький простір. Всі умови для того були. Сусідня хата стояла пусткою, і Наталія Іванова її викупила. Написала проєкт і надіслала його на конкурс в Український Культурний Фонд (УКФ). Проєкт посів 1 місце.
Мистецька резиденція з’явилася для того, щоб поєднати мистецтво, розвиток традиційної культури та розвиток села. А художники давно мали потребу за виходом у новий простір. Проєкт стартував у червні 2021 року.
КУЛЬТУРНІ РЕЗИДЕНЦІЇ У КУЗЕМИНІ
Митці поринули у куземинські історії, надихалися природою і легендами. Селяни спочатку просто спостерігали за новим явищем у Куземині, а потім почали допомагати у побуті, знайомилися. Спочатку один, другий, далі більше. Війна, що вже розпочалася, здавалося була десь далеко і ніхто не знав, що нас чекає уже наступного року. Але повномасштабка змусила думати по іншому! Мистецька резиденція в тихому Куземині стала прихистком для кількох харківських митців. Творча пауза дала поштовх для переосмислення сучасного мистецтва. І вже наступного 2023 року у мистецькій резиденції «АртКуземин» стартував наступний сезон, а потім в 2024, і в 2025-ому. Так почалося відродження громади.
Заступник голови Грунської громади Ігор Савков задоволено констатує:
— Для громади — це нові події, підвищення привабливості села, взагалі, і туристичної привабливості, зокрема, також з’явилися можливості для заробітку селян і додатковий бюджет для громади. Майстер-класи із творчості – то взагалі було свято для місцевої дітвори. Коли твоє село стає унікальним і в ньому можна працювати – молодь залишиться. Діти пізнають світ. Вони бачать коли село занепадає або розвивається і від цього їхня особистість формується в певному напрямку.
— Для митців Куземин став новим старом для творчості, — говорить Наталія Іванова. — Майже місяць тривала виставка експонатів із мистецької резиденції «ARTKUZEMYN» у харківській художній галереї ім.Генріха Семирадського. Глядачі не просто знайомилися із сучасним українським мистецтвом, вони дізналися, що існує таке село в Україні, в Сумській області, в Охтирському районі. І не просто існує, а ще й вражає своєю історією, традиціями, побутом, легендами, природою. Перший крок було зроблено. Виставку «ARTKUZEMYN» відвідали посли США, Словенії, Директор Британської ради. Деякі роботи з виставки придбали відомі колекціонери, виставка зацікавила іноземних послів. Дехто з високих гостей вже готовий допомогти у післявоєнному розвитку Куземину та виявив бажання побувати тут.
“НЕПЕРЕМОЖНЕ СОНЦЕ”
У 2024 році у мистецькій резиденції «АртКуземин» «засяяло «Непереможне сонце»». І в центрі села з’явилися дві мозаїчні скульптури «Панянка» й «Коник».
Гості підходять, їх притягує до скульптур наче магнітом, гладять, милуються, жіночки посміхаються зі сльозами на очах. Підтягуються мандрівні артисти, філософи, музиканти. І свято наповнюється співом і музикою. Радіють діти. Гості пригощаються смачною польовою кашею. Світить непереможне сонце. Простір мистецької резиденції став іще цікавішим і дивовижнішим, набув нових кольорів і сенсів. А всьому цьому передувала велика підготовка. На допомогу прийшли місцеві жителі, які допомагали, хто чим міг для створення скульптур: матеріально, зусиллями, добрим словом, — зазначає автор скульптур Олексій Яловега. — Люди відчули, що разом можуть перетворити своє віддалене село у перспективне.
ВИКЛИКИ ДЛЯ МОЛОДІ ТА НАТХНЕННЯ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ
У серпні цього року в резиденції працювали п’ять молодих українських митців, які приїхали у Куземин із різних куточків України і Європи. І знову митці досліджували куземин, брали участь в археологічних розкопках на Замковій горі, проводили майстер-класи з дітьми. У результаті, мистецька резиденція поповнилася новими артоб’єктами і незвичайними виставками у старовинному погребі і в господарчому приміщенні, сільської хати . Дзвоники на деревах нагадують про минуле, дзеленчать про майбутнє відновлення.
Тетяна Субота, директорка Куземинського будинку культури постійно була на зв’язку із резидентами української культури. Разом із земляками сприяла митцям у пошуках матеріалів з історії та культури села, інформувала мешканців громади про майстер-класи. Також спільно допомагали митцям в побуті.
— Те, що відбувається у мистецькій резиденції, вкрай необхідно для нашого села. Наші люди так загнані у буденне життя, що вже не помічають красу навколо себе. А під час майстер-класів односельці та вже й гості Куземина вчаться бачити прекрасне навколо себе, малюють, ліплять із глини. Відбувається відновлення духовності. Нещодавно я була вражена – діти самі попросили показати наш краєзнавчий музей. І слухали сільські історії, порозкривавши роти.
Віктор Кучерявенко, мешканець Куземина, колишній інспектор Гетьманського природного парку, розповідає:
— Я зараз на пенсії. Завжди радий прислужитися громаді. Коли у селі створили мистецька резиденція – з’явилася надія на відновлення нашої громади. Цікаво слідкувати за творчими людьми, допомагаю їм у побуті, а на презентаціях готую справжній козацький куліш, яким пригощаємо усіх гостей Куземина. Упевнений, що їх буде все більше і більше.
ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ ГРОМАДИ
Діяльність мистецької резиденції «АртКуземин» виходить за рамки села, громади. Роботи художників знають в інших містах і країнах. Виставки допомагають відновленню культурних зв’язків. Людям стає цікаво, що ж то за село таке, Куземин? У мистецьку резиденцію часто навідуються митці із Харкова, Києва, Львова, волонтери із Парижу. Резиденти показують і розказують про традиції та історію краю, разом купаються у Ворсклі, блукають скіфськими валами, смакують місцевими наїдками, спілкуються біля багаття. Одним словом, надихаються. А тоді створюють картини, фільми і перформенси. І Куземин відроджується у сучасному мистецтві.
Олексій Яловега, митець, учасник декількох резиденцій, підтвердив ідею розвитку та відновлення громади засобами мистецтва так:
— У центрі Куземина уже є декілька скульптур, і мої «Панянка й «Коник» теж. Цього літа з’явилася велична скульптура «Землецвіт», який є символом постійного відродження. Мистецький проєкт довготривалий. І наступного року я теж захочу і зроблю ще якусь скульптуру. А далі інші митці теж щось створять. І культурний простір буде розширятися на інші вулиці, а потім перейде в парк, що навпроти резиденції, а потім… у сусіднє село. А потім туристи, сувеніри…
Митець Владислав Юдін, говорить:
— Створення “Землецвіту” стало для мене справжньою школою єднання з людьми та місцем. Адже випалити таку керамічну скульптуру – це не лише натхнення митця, а й колосальна робота. Зрозуміло, що без спеціальної печі нічого не вийшло б і ми взялися зводити її прямо на вулиці, біля подвір’я мистецької резиденції. Коли односельці побачили підготовку, почали підходити, цікавитися, і невдовзі долучилися самі: допомогли дістати спеціальну цеглу, що витримує високу температуру, заготовити дрова. Кожен вкладав у цю справу свою часточку тепла й віри. І тоді я відчув, що ми всі разом творимо не просто мистецький об’єкт, а символ любові до рідного краю. Люди мріють, щоб Куземин став якщо не новою мистецькою столицею Слобожанщини, то Охтирщини – точно. І, чесно кажучи, я вірю, що так і буде.
Післямова. Мистецтво як основа економічного відродження
Експерти з питань регіонального розвитку наголошують: культурні ініціативи — це не лише духовне піднесення, а й реальний поштовх для економіки. За даними Українського культурного фонду, у громадах, де проводяться мистецькі фестивалі та культурні резиденції, протягом 2–3 років помітно зростає кількість малих підприємств у сфері послуг і туризму. Це створює додаткові робочі місця, стимулює розвиток локального бізнесу — від кав’ярень і сувенірних майстерень до садиб зеленого туризму.
Доктор економічних наук, професорк кафедри фінансових технологій Сумського державного університету Лариса Гриценко у коментарі для нашого видання зазначила:
— Мистецькі резиденції — це каталізатор розвитку територій. Якщо в селі цікаво, якщо воно стає точкою культурної привабливості, тоді там виникають і ярмарки, і туристичні маршрути, і робочі місця. За світовим досвідом, один успішний культурний проєкт здатен у перспективі створити до 5 — 7 і навіть більше нових робочих місць у суміжних сферах. Для Куземина це шанс не лише зберегти молодь, а й перетворитися на приклад сучасного сільського відродження.
Валерія Бакуліна
Цей матеріал було підготовлено в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Висловлені погляди є винятково поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію Фундації Ірондель або ІРМІ.
