Мама вирощує квіти, тато – комбайнер привозить мамі квіти з поля, а син-школяр дарує букети, викладені на полотні мозаїчними алмазами. Ось така романтична сім’я мешкає у Великописарівській громаді. Щоправда, живе вона на два села – Тарасівку та Порозок, між якими балансує в залежності від безпекової ситуації.
Штангенциркуль та танки
Народилася Ольга в Тарасівці в 1992 році. Коли прийшов час вступати на навчання після закінчення сільської школи, мама переконала в тому, що доньці потрібно їхати здобувати освіту у великому місті і будувати кар’єру та своє подальше життя саме в мегаполісі. Мовляв, там більше перспектив і можливостей.
Отже, дівчина вступила до Харківського машинобудівельного коледжу на спеціальність «Стандартизація та метрологія», добросовісно вивчилася та отримала диплом.
– А потім влаштувалася в Харкові на завод ім. Малишева, який виготовляв танки, – розповідає пані Ольга. – Працювала контролером станочних робіт – вимірювала штангенциркулем деталі, щоб не було погрішностей і поломок. Від тих, здавалося б, дрібничок залежало функціонування цілого величезного танку, тож моя робота була дуже важливою.
Дитина – понад усе!
Великій танковій справі співрозмовниця присвятила чотири з половиною роки свого життя: після закінчення коледжу, як молодий спеціаліст і до декретної відпустки, а потім – і після декрету.
– У Тарасівку повернулася, коли синочку Артему потрібно було йти до першого класу, – ділиться своєю життєвою історією пані Ольга. – Так склалися сімейні обставини, що ми вирішили щоб син навчався в рідному селі, а не у великому місті. І жодного разу не пошкодували про це, адже стартувати в навчанні в оточенні найрідніших, та ще й на свіжому сільському повітрі і з натуральними домашніми продуктами – це те, що ідеально для дитячого здоров’я!
А ви сійте квіти…
Вдома, у батьківській хаті Ольга почала реалізовувати себе в квіткарництві. Це заняття стало для неї хобі, з якого черпала натхнення та життєву енергію. Улюблена справа настільки захопила, що жінка буквально жила нею.
– Першу квітку я придбала, проходячи по базару в Харкові, – згадує вона свої перші кроки у розведенні квітів. – Це була петунія. Купила їх кілька штук. Привезла додому в село, посадила. Сподобалося! Потім були айстри, а після них – лілії та троянди. Висаджувала квіти не просто в землі, а підходила до справи творчо: то там клумбочку зроблю, то там. А якось батько мені віддав старі автопокришки від автівки, тож я їх пофарбувала і зробила в них квітники!
Не зрадила квітам Ольга і з настанням війни. Навпаки, їх тепер у неї стало більше, адже живе на два села.
– Якщо стріляють у Тарасівці – їдемо в Порозок, а почнуться обстріли в Прозку – повертаємося до Тарасівки, – ділиться сумними секретами виживання на прикордонні співрозмовниця.
Одна з найкращих клумб на селі
Зі слів пані Ольги, її квітники – серед найкращих у обох селах. І це – не її власна думка, а так кажуть люди. Квітникарка знає, що давно отримала визнання серед односельців і в Тарасівці, і в Порозку. Їй це приємно і це її тішить. Адже завжди приємно, коли улюблена справа приносить результати. На запитання, чи не монетизувала Ольга власне хобі, відповіла, що навіть і не замислювалася над цим.
Для мене головне – дарувати людям радість. Саме дарувати, а не продавати, адже це зовсім інші емоції, – зазначає жінка. – От йдуть люди вулицею, зупиняються, роздивляються мої клумби, милуються. Питають, чи можна зібрати собі букет. Я завжди дозволяю. Люди дякують за квіти, і це робить мене щасливою. Для мене слова подяки – найвища нагорода!
Душа співає квітами
Зі слів Ольги Крамської, для неї квіти – як живі істоти: вона з ними розмовляє, і її душа наповнюється мелодією, яку неможливо описати словами. Душа співає квітами: петуніями, айстрами, лілеями, трояндами та іншими, якими з ранньої весни до пізньої осені майорять тарасівське та порозківське обійстя.
– Мені подобається, що в дворі гарно і яскраво, – каже пані Ольга. – Безумовно, біля рослин багато роботи, але я дбаю про них із радістю. Рано-вранці пішла полила, ввечері – також. Ну і вдень, якщо спека. У вільну хвилину вириваю на квітниках бур’яни. Окрім цього звісно ж є і інша робота по господарству та на землі, але на квіточки в мене завжди вистачає і часу, і сил.
Ще хочу подякувати своїм помічникам: в рідній Тарасівці батьківській хаті допомагає тато, а в Порозку – чоловік. Тож, якщо мені потрібно повісити кашпо чи прибити гачок, є до кого звернутися. І це – суттєва допомога!
Польові волошки пахнуть хлібом
Цивільного чоловіка Ольги звуть Дмитро, він працює комбайнером та трактористом у сільгосппідприємстві в Широкому Березі.
– Він підтримує моє захоплення квітами, адже і сам є людиною романтичною, – розповідає закохана в чоловіка дружина. – Діма завжди привозить з роботи польові квіти, і це так зворушливо!
Алмазні букети від сина
Радує маму квітами і 12-річний син Ольги Артем. Щоправда, їх потрібно не лише зірвати в полі, а – «виростити» на полотні.
– Це така кропітка робота! Але Артемко в мене дитина талановита, в нього це виходить гарно та швидко, – з гордістю каже жінка. – Син створює квіткові картини, викладаючи їх мозаїкою – алмазами. У нас вдома вже є ціла колекція робіт, виготовлених його руками. Ці картини – хобі Артема, він замовляє їх навіть «під ялинку». На Новий рік отримав подарунок, а за канікули витвір вже готовий! Синочок викладає не лише квіти, а й ікони. Щоправда, це я для себе купила такий зразок, але все не знаходила часу для мозаїчної роботи, тож Артемко з задоволенням взявся і за це. Так швидко виклав дві ікони алмазами!
Матуся говорить, що її син, який перейшов у сьомий клас Тарасівської школи, активно проявляє себе в творчих заходах: бере участь у всіх шкільних конкурсах. І це йому дуже подобається. Недаремно кажуть, що талановита людина талановита в усьому!
– Коли кудись їду, то можу залишити сина вдома з бабусею і дідусем, і дуже вдячна їм за таку допомогу, але завжди беру його з собою, – ділиться секретами материнської мудрості Ольга Черкашина, впевнена в тому, що маминої уваги та любові забагато не буває. – Нам дуже добре з Артемом, ми завжди знайдемо про що поговорити, і взагалі, спільний час мами з сином – це важливо для обох.
Оксана Ковальова
