Так заявив лікарям 83-річний охтирчанин Віталій Андрійович Гусаров, коли ті запропонували йому шпиталізацію. І написав відмову з цього приводу. До лікарні ж його доставила карета екстреної допомоги після того, як у дідуся прихопило серце неподалік від крамниці на вулиці 93-ї Бригади Холодний Яр, де він мешкає. Тоді продавчиня вчасно зателефонувала на «102»…
Буденний випадок, — подумає хтось із читачів газети. — Чи варто про це писати в газеті? Утім, це лише один з епізодів із життя самотнього пенсіонера, який і на ЗСУ донатить, і лікарні продуктами харчування допомагає. Але й це ще не все.
— Я двічі ходив до військкомату і просився на війну, — розповів Віталій Андрійович. — Перший раз ще у 2014 році, а другий — з початком повномасштабного вторгнення. Я колишній заступник командира взводу дивізіонної сержантського складу школи. Але наді мною у військкоматі посміялися і сказали: «Іди, дід, додому. Ти своє відвоював».
Після того, як за декілька днів до повномасштабного вторгнення у Віталія Андрійовича померла дружина, він залишився зовсім самотнім. І вже у доволі похилому (принаймні, за паспортом, але ніяк не душею) віці переживає війну. Другу за його життя, про лихоліття першої ж пам’ятає слабо, оскільки народився наш герой усього за рік до окупації Охтирки нацистськими загарбниками…
— З того часу ходжу, як неприкаяний. Життя немов би зупинилось. Я живу з котами, у мене їх 8 штук. Вони стали жертвами війни: хтось просто викинув на вулицю, хтось виїхав і залишив їх напризволяще. Тому дуже часто ходжу на ринок за продуктами для котів — не залишати ж їх голодними, — розповів з цього приводу дідусь.
Нещодавно ж Віталій Гусаров приєднався до армії читачів газети «Ворскли», після того як вона з’явилась в Охтирці. Місцеві газети саме припинили виходити, хоча їх кількість свого часу сягала шести.
— У газеті «Ворсклі» прочитав багато новин про допомогу ЗСУ і вирішив теж допомагати. Хоча й раніше потроху допомагав військовим зі своєї пенсії. Почав відправляти благодійні внески на ЗСУ через «Укрпошту», через «Райффайзен Банк Аваль», через волонтерів Червоного Хреста, у соборі вкидаю кошти у копилку на ЗСУ. За 2023 рік я вніс більше 800 гривень.
— У мене воюють два племінники і два онуки. Я слухаю радіо і починаю плакати, коли чую, скільки наших хлопців гине на фронті. По-моєму, це не солдати, це не хлопці і дівчата, це – ангели, які віддають своє життя за нашу Перемогу, за наш мир і щастя.
У теплу пору року Віталій Андрійович здебільшого порається на городі. Попри похилий вік, обробляє 25 соток землі, обходячись без трактора чи мотоблоку: самотужки перекопує увесь город лопатою, засаджує його і збирає врожай. Надлишок городини, щоб вторгувати якусь копійчину на додаток до пенсії, на ринок не несе. На початку грудня дідусь передав Охтирській центральній районній лікарні 8 мішків картоплі, мішок моркви і півтора відра цибулі для харчування пацієнтів. Знали б ви, шановні читачі, як радів одинокий пенсіонер, коли біля його двору «висадився» невеликий «десант» медпрацівників, на чолі з головною медсестрою ЦРЛ Людмилою Гусак, і вони разом сфотографувалися (на фото). Нібито це йому привезли допомогу, а не навпаки. А коли ж дідусю на ринку знайомі «показували телефон з його обличчям» — світлину на сторінці лікарні у фейсбуці, де висловили йому подяку, він і зовсім розчулився:
— Коли я йшов додому з базару, я всю дорогу плакав від щастя. Бо до цього вважав себе непотрібним на цім світі, а виявилося, що я комусь ще потрібен, — не приховував під час нашої розмови почуттів Віталій Андрійович. А наприкінці грудня історія стосунків Віталія Гусарова і Охтирської ЦРЛ мала продовження. Ось кілька рядків з публікації про це на сторінці лікарні у фейсбуці:
— Ми вже публікували пост подяки добрій та щирій людині, яка допомогла лікарні мірою сил своїх. Але цим історія наших взаємин із безкорисливою людиною не завершилася.
Гусаров Віталій Андрійович надіслав нашому колективу новорічне привітання, написане власноруч, і до нього додав невеличкий, але даже значущий для нас продуктовий набір, який ми передали на харчоблок.
Дуже неочікувано й радісно! Дякуємо Вам, Віталіє Андрійовичу!
У листі на адресу директора лікарні Ігоря Греська, йдеться, зокрема, й таке: «…Окрім цього, я поздоровляю усіх лікарів, медсестер, санітарок. Бажаю їм усім міцного здоров’я і щастя. Особлива подяка Лисенку О.М., Кантоці А.І. Я пережив 4 операції. Спасибі медсестрам і санітаркам, які доглядали за мною як за дитиною… І хочу зробити для вашої лікарні невеличкий подарунок: 16 відер картоплі і відро цибулі…». Отож удруге за декілька тижнів Віталій Андрійович зробив «овочевий подарунок» для пацієнтів лікарні.
— Роби добро людям. Це тримає…, — так підсумував нашу розмову 83-й річний волонтер і просто небайдужа та добра людина, яким є Віталій Гусаров. Й з цим його життєвим кредо не можна не погодитись.
Міцного здоров’я Вам на довгі роки! Тримайтеся, Ви дуже потрібні усім нам та Україні!
Борис ЧИКАЛО
