“Він молодий, він красень, він Атлант,
Він держить небо над своєю батьківщиною”
Л.Костенко.
“Бажано зобразити СУЧАСНОГО ВОЇНА на муралі у Великій Писарівці, на одній зі стін будинку культури
Нашого,
Усміхненого.
Схожого на Василя Статівку.”
Це з листа нашої читачки Віри Григорівни Середи до пропозиції від селищної ради вже зараз висловлювати свої думки щодо створення переможних муралів”.
А до чого це я, — до поваги до нашого земляка, який сьогодні святкує 55-річчя у лавах ЗСУ, — воїна, митця, патріота Василя Вікторовича Статівки.
Зі святом, друже!
Колезі-поету
Тиша може не бути тихішою,
У віршах розуміють ваш стиль,*
Бути б міг він людиною іншою,
Але ж це наш,Статівка Василь!
Як мій друг так миттєво став братом,
Бо як думає, так і живе:
Став елітним бійцем за контрактом,
Щоби взяти когось за живе.
У п’ятидесяти п’ятиріччя,
Ми зберемся заочно, чи ні,
Ювілей в апогей протиріччя,
На порядок піднімем в ціні!
Найщиріші вітання від колектив
,,Джерело натхнення”!
А це вже вір ювіляра, написаний у перші дні повномасштабної російсько-української війни
ЗАХИСНИКАМ ОХТИРКИ
Заправка «Маршал», перехрестя
Полтава, Харків, Тростянець.
Зустріли хлопці тут кацапів,
З них багатьом прийшов кінець.
Горіли танки і КамАЗи,
Як новорічний смолоскип,
Наводчик САУ усміхнувся,
І до прицілу знов прилип.
Лежать російські окупанти,
І їхня техніка горить,
А ЗСУ та добровольці
Узріли перемоги мить.
Розкидані уздовж дороги,
Як у жнива колись снопи.
Не проведуть по ним молебінь
В москві російськії попи.
Охтирка витримала натиск
Колон орди та літаків.
Добренько так почастували,
Біля дороги мудаків!
Обстріли з градів та калібрів,
Вночі кошмарять літаки.
Охтирку нашу вам не взяти!
Хіба ж не ясно, мудаки!
«Семнадцать тысяч ваших нету!*»
Які прекраснії слова!
Святий Петро усіх вас прийме,
Таки збуваються дива!
Василь СТАТІВКА,
воїн загону територіальної оборони.
“ЗАВЖДИ ЗНАХОДЖУ ЧАС ДЛЯ ПОЕЗІЇ”
«По цей день живу тим числом», — починає свою розповідь про себе Василь Статівка, називаючи доленосні дати, які передували війні. 23 – відсвяткував день народження, а 24 відбулося повномасштабне вторгнення.
Герой публікації народився в 1969 році на Харківщині, в селі Великий Бурлук. Та згодом родина переїхала на батьківщину батька – в село Розсоші Великописарівського району. Хлопець отримав вищу освіту та влаштувався до Попівської школи вчителем трудового навчання. Роботу свою дуже любив, адже працювати руками – це його стихія.
Буремне життя вносило корективи, і так склалися обставини, що Василю довелося піти з улюбленої роботи на іншу – директором станції юних натуралістів. Тепер на зміну звичній праці руками в столярці та майстерні прийшла фізична праця на великих земельних плантаціях-ділянках.
Протримавшись на позашкіллі два роки, чоловік все ж таки повернувся до школи на своє місце вчителя.
Вчителював би й досі, але почалася повномасштабна війна. Василь для себе вирішив, що його руки потрібніші там, де воюють. Тому до цього часу захищає рідну державу від агресора.
А де ж тут знайшлося місце поезії? Зі слів співрозмовника, вірші складав по дорозі на роботу до школи.
— Поки піднімався на гору, щось придумував, але поки дійшов – вже й забувся, — ділиться тонкощами власної поетичної історії Василь. — Потім почав записувати все що в мене вийшло, в спеціальний зошит. Отак і назбиралися вірші про рідний край, людей, полювання, роботу. На тему війни не люблю писати. Хоча й просять. Є в мене один воєнний твір під назвою «Охтирка – маршал перехрестя», який я присвятив полеглим героям за звільнення цього міста.
Свій патріотизм і національну свідомість справжнього українця мешканець Великописарівщини спрямував на створення пам.ятників загиблим воїнам. Таким чином, компенсувавши недостатність віршів на тему війни. Завдяки творчості Василь Статівка увічнює пам’ять героїв Охтирщини, викарбовуючи їх подвиг на камені. І внесок у історію рідного краю цього поета – каменяра – безцінний!
Оксана КОВАЛЬОВА
Василь очень хороший человек! Я и мой папа его поздравляем с Днем Рождения! Желаем здоровья, мирного неба, счастья!