У промисловому обладнанні гума працює не лише як ущільнювальний матеріал. Вона знижує ударні навантаження, розділяє металеві поверхні, гасить вібрації та захищає вузли від механічного впливу. Тому техпластина гумова застосовується в конвеєрних системах, машинобудуванні, ремонтних цехах, сільськогосподарській техніці та на виробничих лініях.
Під час вибору недостатньо визначити лише товщину листа. Робочий ресурс залежить від складу гуми, її твердості, температури, характеру навантаження та речовин, з якими контактуватиме готова деталь.
Листова технічна гума зручна тим, що з неї можна виготовляти деталі практично будь-якої плоскої форми. Матеріал розкроюють за заданими розмірами або кресленнями та використовують як готову захисну поверхню.
Основні варіанти застосування:
Одна техпластина гумова не може однаково ефективно виконувати всі ці завдання. Для ущільнення важлива здатність матеріалу деформуватися, для захисної накладки — стійкість до зношування, а для амортизатора — еластичність і здатність витримувати повторювані навантаження.
Гумову техпластину підбирають відповідно до навантаження та умов експлуатації
Твердість гуми зазвичай оцінюють за шкалою Shore A. М’якший матеріал легше деформується та краще повторює форму контактної поверхні. Це важливо для деяких прокладок, ущільнень та амортизувальних елементів.
Твердіша гума менше змінює геометрію під механічним навантаженням і підходить для деталей, де потрібна підвищена стабільність форми.
Але принцип «чим твердіше, тим довговічніше» неправильний. Надто жорстка пластина може гірше компенсувати вібрації та нерівності, а надто м’яка — надмірно деформуватися. Тому твердість вибирають відповідно до функції конкретного виробу.
На конвеєрному обладнанні гумові деталі часто контактують із піском, щебенем, рудою, зерном та іншими матеріалами. За таких умов одним з основних факторів стає абразивний вплив.
Для захисних накладок, скребків та елементів пересипних вузлів потрібна гума з високою стійкістю до стирання. При цьому враховують розмір фракції, швидкість руху продукту та наявність ударного навантаження.
Якщо матеріал падає з великої висоти, однієї високої твердості недостатньо. Покриття повинно також витримувати деформацію без швидкого розтріскування та руйнування.
Якщо техпластина гумова постійно контактує з технічними маслами, мастилами або нафтопродуктами, необхідно використовувати відповідний маслостійкий матеріал.
Звичайна гума в невідповідному середовищі може набухати, розм’якшуватися та змінювати розміри. Для маслостійких деталей часто застосовують суміші на основі NBR.
Під час підбору бажано знати конкретну робочу рідину, її температуру та тривалість впливу. Формулювання «працює з маслом» недостатньо для точного вибору матеріалу.
Для обладнання, встановленого просто неба, додатковими факторами стають озон, сонячне випромінювання, опади та перепади температур.
Для таких умов можуть застосовуватися атмосферостійкі матеріали, наприклад на основі EPDM. Вони відрізняються від стандартних гум підвищеною стійкістю до атмосферного старіння та озону.
При цьому універсального матеріалу, який однаково підходить для нафтопродуктів, високих температур, сильного абразивного впливу та будь-яких погодних умов, не існує. Робоче середовище необхідно визначити ще до замовлення.
Товщину вибирають відповідно до конструкції вузла та характеру навантаження. Для прокладки між нерухомими металевими поверхнями може бути достатньо тонкого матеріалу, тоді як захисна або амортизувальна накладка потребує більш масивного шару.
Надмірна товщина збільшує вартість і може змінити роботу самого вузла. Тому купувати матеріал із максимальним запасом не завжди раціонально.
Промисловому підприємству часто потрібен не цілий лист, а готовий гумотехнічний виріб конкретного розміру. У такому випадку можливий розкрій за кресленням, зразком або технічним завданням замовника.
Для підбору техпластини гумової необхідно вказати розміри та товщину деталі, робочу температуру, характер механічного навантаження та речовини, з якими вона контактуватиме. Якщо замінюється деталь, яка вже експлуатувалася, корисно описати причину її виходу з ладу: стирання, розрив, набухання, розтріскування або втрату еластичності.
Такий підхід дає змогу підібрати гумовий матеріал безпосередньо під умови конкретного обладнання та не переплачувати за властивості, які в цьому виробничому вузлі не потрібні.
