Сьогодні День села відзначають Добрянське та Сидорова Яруга. Але 29 серпня — це передусім День пам’яті захисників України. День, коли вся країна схиляє голови перед воїнами, які віддали життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Тому нинішній День села починається не з музики й вітань. Він починається з хвилини мовчання, зі світлої пам’яті про полеглих земляків та вдячності кожному, хто став на захист України.
Сьогодні ми згадуємо воїнів із Добрянського старостату, які не повернулися з війни. За кожним іменем — людське життя, родина, батьківська оселя, знайома сільська вулиця, друзі та мрії, яким не судилося здійснитися.
Схиляємо голови перед полеглими Героями. Низький уклін їхнім батькам, дружинам, дітям, братам і сестрам. Їхня втрата — це біль не лише однієї родини, а всієї громади.
Дякуємо воїнам із Добрянського, Сидорової Яруги та інших сіл старостату, які сьогодні тримають зброю в руках, боронять українську землю й дають нам можливість жити, працювати, пам’ятати та сподіватися.
Дякуємо тим, хто вже повернувся зі служби, хто лікується після поранень, хто втратив здоров’я на війні. Дякуємо родинам військовослужбовців, які щодня чекають повідомлення чи телефонного дзвінка від найріднішої людини.
Світла і вічна пам’ять полеглим захисникам України. Честь і шана живим!
У серпні 2017 року газета «Ворскла» присвятила Дню Добрянського майже дві повні сторінки. Матеріал мав світлу й оптимістичну назву — «Добрі новини до Дня Добрянського».
Україна тоді вже четвертий рік жила у війні. Під час святкової програми добрим словом згадували земляків, які брали участь в антитерористичній операції: Сергія Бірюкова, Федора Зубатова, Олександра Прасолова, Максима Кострова, Дмитра Мірошниченка, Андрія Баличева та Віталія Кучкова.
Їм дякували зі сцени, ними пишалися земляки. Проте сама війна тоді все ще здавалася далекою від тихого села над Ворсклою.
Люди чули новини з фронту, хвилювалися за військових, чекали їх додому. Але ніхто не міг уявити, що мине кілька років — і війна прийде безпосередньо на Великописарівщину.
Тоді ми ще не знали, що означають щоденні обстріли, евакуація, зруйновані будинки, спорожнілі вулиці та неможливість безпечно приїхати до своєї оселі. Не знали, як це — святкувати День села не біля клубу чи школи, а далеко від дому, переглядаючи старі фотографії.
Сьогодні ми це знаємо. Саме тому газетні сторінки 2017 року сприймаються зовсім інакше.
Того літа Добрянське відзначало свою 348-му річницю. На свято зібралися жителі не лише самого Добрянського, а й усієї тодішньої сільської ради. Приходили родинами, приводили дітей, зустрічали сусідів, колишніх однокласників і знайомих.
Ще до початку офіційної частини працювали атракціони й торговельні ятки. Діти бігали від розваг до батьків, дідусів та бабусь, випрошуючи гроші на чергову забаву.
На одній із газетних світлин маленькі хлопчик і дівчинка ведуть власні важливі переговори. Підпис під фотографією був таким:
«Ти мені — кульку, а я тобі — попкорн».
На іншій світлині діти зібралися біля ятки із солодощами та іграшками. Ми тоді пожартували, що вони «розривалися» між атракціонами й торговельними точками.
Зараз ці звичайні веселі кадри особливо дорогі. Бо на них — мирне дитинство, гомін села і той світ, якого нам усім дуже не вистачає.
День села був не лише концертом і розвагами. У 2017 році доброю новиною стала майбутня заміна вікон у Добрянській школі.
Планували встановити нові вікна у спортивній залі та п’яти навчальних кабінетах. На це спрямували 30 тисяч гривень депутатських коштів і ще 15 тисяч гривень із бюджету сільської ради.
Тоді люди говорили про ремонт школи, потреби села та майбутнє дітей. Будували плани, сперечалися, раділи зробленому й сподівалися на краще.
І нікому навіть на думку не спадало, що незабаром головним бажанням стане не нове вікно, дорога чи відремонтована будівля, а тиша над селом і можливість безпечно жити у власному домі.
Головним скарбом Добрянського називали його людей. Саме їм присвятили більшу частину урочистостей.
Вітали найстарших і наймолодших жителів, багатодітних матерів, молоді родини, подружжя, які прожили разом десятки років, ювілярів, працівників сільських установ і сільськогосподарських підприємств.
Добрим словом згадали ветерана Миколу Олександровича Мальцева, який через поважний вік не зміг особисто прибути на свято, воїна-інтернаціоналіста Василя Крамського та ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Колишній сільський голова Петро Морозов розважав гостей веселими історіями із життя села. Підприємець Віктор Костров вручав подарунки своїм працівникам.
Одних вітали зі сцени, інші просто раділи нагоді побачитися. Бо День села — це насамперед зустріч людей, яких єднає одна земля.
Центральною подією свята став концерт. До Добрянського запросили відомий на Великописарівщині гурт із Розсошів «Веселі молодички».
Вела урочистості директорка Добрянської школи Лідія Севідова. У газеті під її фотографією ми написали: «Лідія Севідова не лише вмілий директор школи, а й талановита ведуча урочистостей».
Глядачів своєю майстерністю порадували Олександр Рибалка й Олександр Зінов’єв. Люди аплодували, співали разом з артистами, а охочі танцювали.
Сільська рада приготувала для гостей безкоштовну кашу. Шашлики, як писала «Ворскла», хоч і не були безкоштовними, але не встигали залежуватися на мангалах.
Було гамірно, весело й багатолюдно — саме так, як і має бути на Дні села.
Сьогодні жителі Добрянського та Сидорової Яруги зустрічають своє свято в різних місцях. Хтось залишається неподалік рідної домівки, когось війна розкидала по Україні, а когось — по інших країнах.
Та відстань не здатна відібрати пам’ять. Рідне село живе, доки люди пам’ятають свої вулиці, школу, сусідів, батьківські оселі, дитячі стежки та дорогу додому.
Вітаємо всіх жителів Добрянського і Сидорової Яруги з Днем села! Бажаємо здоров’я тим, хто поруч, сили тим, хто чекає, і захисту тим, хто зараз на фронті.
Нехай якнайшвидше настане день, коли земляки знову зберуться разом. Коли біля сцени буде ніде стати, діти знову «розриватимуться» між атракціонами та солодощами, лунатимуть пісні, а люди говоритимуть не про обстріли, а про врожай, дітей, ремонти й наступне свято.
Ми пам’ятаємо тих, завдяки кому Україна вистояла. Дякуємо тим, хто боронить її сьогодні. І віримо, що Добрянське та Сидорова Яруга знову відзначатимуть свої Дні села вдома — мирно, радісно й багатолюдно.
Олексій ПАСЮГА
Читайте також
