Чоловіка з трьома ампутованими пальцями правої руки ВЛК у Богодухові нібито визнала придатним до військової служби. Новина швидко розійшлася соцмережами та медіа і цілком прогнозовано викликала обурення.
Але «Ворскла» вирішила подивитися на цю історію трохи глибше. Бо тут може бути питання не лише до однієї військово-лікарської комісії. Якщо таке рішення справді ухвалене відповідно до чинних правил, то, можливо, уважніше треба подивитися вже на саму систему визначення придатності до військової служби.
27 серпня українські медіа поширили інформацію про те, що чоловіка з ампутацією трьох пальців правої руки військово-лікарська комісія при Богодухівському ТЦК та СП нібито визнала придатним до військової служби.
Про цей випадок повідомила військовослужбовиця Євгенія Франків. У своєму дописі вона оприлюднила фотографію руки чоловіка та фото медичних документів, які, за її словами, стосуються саме цього випадку.
При цьому станом на ранок 28 серпня публічної реакції Харківського обласного ТЦК та СП на цей випадок у знайдених нами повідомленнях не було.
Тому одразу зробимо важливе застереження: ми не можемо незалежно підтвердити всі обставини конкретної історії і не беремося за фотографією визначати, наскільки правильною була постанова ВЛК.
Але можемо перевірити інше: що передбачають чинні правила для людей із подібними травмами.
Придатність до військової служби визначається відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони №402.
Дефекти та деформації пальців кисті розглядаються, зокрема, за статтею 62 Розкладу хвороб.
У чинних нормах передбачено кілька варіантів залежно від ступеня порушення функцій.
При значних порушеннях функцій людина визнається непридатною до військової служби. При помірних порушеннях вона може бути придатною до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, медичних підрозділах, логістиці, зв’язку, оперативному забезпеченні та охороні. При незначних порушеннях або за наявності об’єктивних змін без порушення функцій передбачена придатність до військової служби. (zakon.rada.gov.ua)
І тут починається найцікавіше.
У поясненнях до статті 62 прямо перелічені різні варіанти втрати пальців.
Зокрема, там згадується відсутність трьох пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на одній кисті. Також окремо прописані різні комбінації втрати першого, другого та інших пальців і різні рівні ампутації.
Причому для визначення придатності має значення не лише кількість пальців.
Важливо, які саме пальці відсутні, на якому рівні вони ампутовані, чи йдеться про праву або ліву руку, яка рука є ведучою та наскільки збережена функція кисті. Сам наказ навіть окремо визначає, що вважати відсутністю того чи іншого пальця. (zakon.rada.gov.ua)
Тому просте рівняння:
«немає трьох пальців = людина обов’язково непридатна»
у чинному законодавстві не працює.
Але не працює й протилежне:
«немає трьох пальців = людину в будь-якому випадку можна визнати повністю придатною».
Рішення залежить від конкретного характеру травми та ступеня порушення функцій.
Саме тому без повного медичного висновку та інформації про те, за яким пунктом статті 62 ухвалювала постанову конкретна ВЛК, робити остаточний висновок щодо випадку в Богодухові було б неправильно.
Проте ця історія порушує значно ширше питання.
Припустімо, що оприлюднений випадок повністю підтвердиться. І припустімо, що з’ясується: члени ВЛК не вигадували власних правил, а застосували чинний Розклад хвороб так, як він написаний.
Тоді простого обурення на адресу однієї комісії буде недостатньо.
Бо якщо рішення відповідає правилам, питання виникають уже до самих правил.
Наскільки система оцінювання придатності, сформульована в нормативних документах, відповідає реальним вимогам військової служби?
Чи достатньо оцінити людину за медичною статтею і ступенем порушення функцій? Чи не потрібно значно точніше співвідносити стан конкретної людини із завданнями, які їй доведеться виконувати?
Адже військова служба дуже різна.
Одна справа — робота у штабі, логістиці, зв’язку, навчальному центрі чи підрозділі забезпечення.
Зовсім інша — посада, де необхідно повноцінно володіти зброєю, керувати технікою, швидко виконувати фізичні дії або працювати обома руками.
І саме тут визначення одним словом «придатний» для пересічної людини може звучати значно простіше, ніж те, що насправді стоїть за медичним висновком.
Є й інший бік питання.
Україна веде важку війну, війську потрібні люди. І було б неправильно вважати, що людина з ампутацією автоматично не здатна бути корисною у війську. Серед військовослужбовців є люди після важких поранень, які продовжують службу й виконують величезний обсяг роботи.
Тому питання не в тому, щоб усіх людей із певною травмою одним рішенням оголосити непридатними.
Питання в іншому: чи достатньо точно система визначає, що саме конкретна людина реально здатна робити без небезпеки для себе та побратимів.
Можливо, критерії мають ще більше враховувати не сам діагноз чи анатомічний дефект, а фактичну функціональність людини та вимоги майбутньої військової спеціальності.
А окремі положення Розкладу хвороб, які викликають настільки різке нерозуміння суспільства, принаймні заслуговують на професійне пояснення — а за необхідності й на перегляд.
Ми поки не ставимо крапку саме у випадку з Богодухівською ВЛК. Для цього потрібні офіційний коментар ТЦК, повний висновок комісії та медичні дані, які не можна встановити за фотографією в соцмережі.
Але ця історія вже дала привід поставити важливіше запитання. Можливо, варто запитувати не тільки: «Як ВЛК могла визнати такого чоловіка придатним?»
А й: «Якщо ВЛК мала законні підстави ухвалити таке рішення — наскільки правильними й сучасними є самі ці підстави?»
Бо справедлива система військово-лікарської експертизи — це не система, яка будь-якою ціною визнає людей придатними чи, навпаки, звільняє їх від служби.
Це система, яка повинна максимально точно визначити реальні можливості конкретної людини і ту службу, яку вона здатна виконувати.
І саме про це, схоже, варто говорити після історії з Богодухова.
Нормативна база: Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ та Розклад хвороб, наказ Міністерства оборони України №402 зі змінами. (zakon.rada.gov.ua)
Олексій ПАСЮГА
«Я навчуся жити заново!» — історія воїна
Маршрут ветеранів і ветеранок у громаді: куди і з якими питаннями звертатись після демобілізації
Позивний «Лисиця». Історія медикині Наталії Гузь, яка четвертий рік захищає Україну
Читайте також
