Таким запам’ятали Андрія Цвика всі, хто його знав
Унаслідок зіткнення з ворожою диверсійно-розвідувальною групою (ДРГ) в с. Пожня Великописарівської громади загинуло п’ятеро українських військовослужбовців, серед них — уродженець Охтирки Андрій Цвик. В цьому номері ми згадаємо теплими словами його. А в наступних спробуємо розповісти про загиблих побратимів нашого героя. Адже всі вони заслуговують на те, аби увійти до нашого літопису — друкованої газети «Ворскла», архів якої не втратиться з роками та десятиріччями.
Золота людина
Ми поспілкувалися з людьми з його найближчого оточення. Так, кума загиблого Наталія Біленко знайома з героєм публікації півжиття — з тих пір, як покумилися, похрестивши діточок.
— В нього була тяга до усього красивого, — каже жінка. — Такий естет! І всіх навколо себе намагався зробити кращим! А ще він полюбляв спорт, полювання і був членом Сумської обласної асоціації мисливців.
Незважаючи на те, що Андрій вже майже 10 років мешкав зі своєю родиною (дружиною, сином і донькою), в Полтаві, але рідну Охтирку не забував. На початку повномасштабної війни він працював на одному з полтавських підприємств, і усіляко допомагав охтирцям виживати в складні окупаційні часи. Разом з Наталією Біленко возили з Полтави на малу батьківщину товари першої необхідності, домовлялися про пошиття форми для тероборонівців, шили прапори на прохання мера Охтирки Павла Кузьменка тощо. Одним словом, у наближенні перемоги Андрій брав активну участь.
— Він був золотою людиною, — так характеризує загиблого співрозмовниця. — За багато років нашої тісної дружби ніхто не чув від нього жодного поганого слова на чиюсь адресу. Своїх кривдників він завжди виправдовував, і не ображався на них.
Справжній патріот
Про те, що Андрій збирається вступити до лав Збройних сил України, близьке оточення навіть і не здогадувалося. Чоловікові вдалося втримати в собі власні плани, що довго виношував, ні з ким не ділячись, щоб заздалегідь рідні та друзі не хвилювалися
— Ми збиралися зустріти Новий рік компанією з наших родин, — розповідає Наталія. – Домовлялися, обговорювали деталі, аж раптом — несподівана новина: за тиждень до свята ми дізналися, що Андрій пішов служити.
Скромний воїн
Захищати рідну землю уродженець Охтирки потрапив до Великописарівської громади. І тут він завоював репутацію позитивної та щирої людини. Особливо добре його знає родина місцевих волонтерів-активістів Павла Бутенка.
— Він для нас вже став рідним, — зізнається Павло Миколайович, розповідаючи, яким незвичайним та світлим був Андрій. – Взагалі, всю його бригаду, якою ми опікуємося, можна назвати елітною. Всі хлопці підтягнуті, чисті, акуратні, а головне — справжні патріоти. Що стосується Андрія, то він був настільки сором’язливим та вихованим, що ніколи нічого в нас не просив. А коли ми самі пропонували допомогу, то відмовлявся: «У нас все є!». Та ми все одно допомагаємо чим можемо. Батьки у Андрія були дуже порядними людьми. Не дивно, що в таких батьків і син виріс справжнім патріотом рідної країни.
Дарував усмішки
Яким Андрій Цвик запам’ятався своїм побратимам, з якими боронили кордон нашої держави, про це розповідає його військовий товариш з позивним «Красний» у пості на фейсбук Олександра Глінського: «Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забрала ще одне життя – нашого воїна Андрія. Він був люблячим батьком двох діток, завжди дбав про свою родину та зробив усе можливе, щоб вони росли здоровими та щасливими. Був веселим, винахідливим, завжди знаходив вихід з будь – якої ситуації. Мав багато друзів. Любив ходити на полювання. Охтирці знали його як доброго мисливця. Андрій був надзвичайно позитивно. Та доброзичливою людиною, завжди готовою підтримати інших. Не став чекати, коли війна постукає в його двері: пішов на фронт добровольцем. Ми прощаємося з героєм, чиє життя скоротилося на полі бою. Він завжди залишиться в наших серцях як відданий захисник і чудова людина, яка приносила радість та усмішки всім навколо. Нехай Андрій спочиває в мирі, а його сім’я знаходить силу і тепло у спогадах про нього. Ми завжди будемо пам’ятати його великий внесок у благо нашої країни та безсмертність його духу. Вічна пам’ять Андрію Сергійовичу, справжньому герою, який жив і помер, захищаючи нашу Україну. Ми, його побратими, висловлюємо щирі співчуття родині з приводу героїчної загибелі сина, чоловіка, батька, захисника України. На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть людини — велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе та разом схиляємо голову в глибокій скорботі. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!»
Оксана Ковальова
