Українські бойові медики щодня рятують життя наших захисників на фронті. Їхнє завдання – не просто врятувати, а й вижити. Тому в підрозділах важливо мати саме кваліфікованих бойових медиків, які знають, як своєчасно та правильно надати допомогу. Наразі немає можливості забезпечити кожну бойову групу лікарем, тому саме бойові медики надають допомогу і рятують військових під час евакуації з поля бою. Сьогодні в Україні вони заслуговують особливої пошани, бо не тільки надають медичну допомогу, рятують під обстрілами життя своїх побратимів, але й при цьому виконують бойові завдання.
Про особливості військової служби бойових медиків, виконання завдань, досвід та враження сьогодні ділиться наш земляк із Великої Писарівки, військовослужбовець Державної прикордонної служби України одного з прикордонних підрозділів Сумщини, прикордонний фельдшер Ростислав Єременко.
—Ростиславе, скажіть, будь ласка, медичний працівник – це Ваша давня мрія?
— Так. Закінчив я Великописарівську школу, вступив на навчання до Лебединського медучилища, давно мріяв опанувати професію медика, зокрема, хотілося бути фельдшером «швидкої» допомоги. І ось, нарешті, моя мрія збулася. Після закінчення училища я влаштувався на роботу до Сумського центру екстреної медичної допомоги у своєму рідному селищі Великій Писарівці. Пів року я виїжджав із бригадою «швидкої» медичної допомоги на виклики хворих. Коли мені виповнилося 20 років, мене призвали на строкову військову службу до Сумського прикордонного загону, де я і проходив службу в одному з прикордонних підрозділів. Через пів року я вирішив підписати контракт на службу у ЗСУ, згодом був переведений на посаду фельдшера в інший прикордонний підрозділ.
— Нинішня Ваша військова професія в умовах війни, яка вона?
— Взагалі професія медика є надзвичайно цікавою і важливою. Коли я працював на «швидкій» у цивільному житті як фельдшер, то робота трішки відрізнялася від роботи військового медика. Нас учили, що головне для фельдшера «швидкої» допомоги – власна безпека. Якщо тобі небезпечно працювати, то ти краще не працюй, відходь у сторону й чекай інші служби, тобто, забезпечуй собі безпеку і лише тоді починай надавати необхідну допомогу. У військовій службі дещо інакше, бо доводиться працювати тоді, коли й тобі небезпечно. Але і там, і там головне – врятувати життя, не дати людині померти й довезти до лікарні, де її нададуть більш кваліфіковану допомогу. У військовій медицині не думаєш, безпечно тобі, чи ні, а мусиш із кулями чи снарядами над головою поспішати на порятунок.
— Чи доводилося Вам ділитися власним досвідом надання допомоги?
— За час походження військової служби мені доводилося навчати своїх спів службовців, колег. Це були курси поетапної системи MARCH, за якою надається медична допомога. Цей алгоритм розшифровується так: М – масивна кровотеча; А – управління дихальними шляхами; R – дихання; C – циркуляція; Н – травма голови (гіпотермія, гіповолемія). Важливе місце ми приділяли вивченню способів зупинки кровотечі. Саме це той момент, на якому я акцентував найбільше уваги, тому що часто людина помирає на полі бою саме від втрати крові. Доводилося і дечому самому вчитися, і вчити людей накладати турнікет, як правильно тампонувати рани, робити тиснучі пов’язки і таке інше. Основний критерій, із яким має працювати бойовий медик, – це робити все правильно, послідовно і дуже-дуже швидко, бо часу обмаль. Тут, крім знання і вміння, звичайно, потрібно ще мати і витримку, і фізичну силу. У такому темпі потрібно працювати, щоб врятувати життя. Людина може стекти кров’ю за 2 – 3 хвилини, в залежності від ступеню отримання поранень вен чи артерій.
—Під час повномасштабного вторгнення ворога професія бойового медика набула особливого значення. Можете згадати зі своєї практики перший свій порятунок раненого?
— Так, справа бойового медика, звичайно ж, непроста, бо рятувати ранених доводиться і під час ведення бойових дій. Це надзвичайно складний момент, але розумієш, що від тебе у більшості випадків залежить життя людини. Пам’ятаю один випадок на початку повномасштабного вторгнення ворога. Це було у лютому 2022 року. Поїхала наша група у складі чотирьох чоловік на розвідку і потрапили на ворожу диверсійну розвідувальну групу, внаслідок чого почався бій. Ворог кинув гранату у наших бійців. Двоє військових ЗСУ загинули відразу, одного поранило, а ще одному пощастило, ніби в сорочці народився. Хлопці дали зворотній бій, заскочили в автомобіль і швидко поспішили від’їхати в безпечне місце. Мені передали по рації, щоб я готувався, бо везуть пораненого. Я не знав, кого і яке саме в нього поранення, чи доїде він до мене, чи ні. До того ж, це ще була й ніч, суцільна темрява. І ось я біжу на місце зустрічі з пораненим. Їде автомобіль, а ми ще не зовсім розуміємо, чи то наші хлопці, чи, можливо, ворог, бо ніяких знаків не подавали. Зустрічаємо ми їх трішки насторожено: патрони в патроннику, автомати наготові. Аж тут вилітають із автомобіля наші двоє хлопців, біжать, кличуть медика. Я почав одного оглядати. Його нога була посічена осколками від гранати, але не критично. Важливо було терміново зупинити кровотечу. Ми використали тоді турнікет, бандаж, надали всю необхідну допомогу. Потім відправили його у найближчу місцеву лікарню. Це був мій перший досвід бойового медика, коли я надавав медичну допомогу під час ведення бойових дій.
— Ростиславе, що дає Вам сили протистояти ворогу і вірити в перемогу?
— Я вболіваю за свою сім’ю, друзів, родичів, оскільки більшість із них якраз проживають у прикордонних із ворогом населених пунктах. Мені хочеться, аби вони всі жили без війни, щоб були в безпеці, щоб не боялися і за своїх дітей, за майбутнє, щоб були живі, здорові. Це мені дає стимул далі боротися з ворогом.
— Що б Ви сьогодні побажали всім українцям?
— Бажаю українцям єдності, мирного неба, головне – вірити у військових ЗСУ і діждатися, що війна закінчиться нашою перемогою. Слава Україні!
— Героям слава! Бережіть себе. Все буде Україна!
P.S. До Дня медичного працівника наш земляк, бойовий медик Ростислав Єременко, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України був нагороджений нагрудним знаком «Відмінний прикордонник».
Олена ТЯГЛЕНКО
