ЗА ПЛЕЧИМА – ДЕСЯТКИ РОКИ ДОСВІДУ
Нічого в житті не буває таким швидкоплинним, як саме життя. Сьогодні важко уявити себе без медицини. Будь-яка людина хоче бути здоровою і прожити повноцінне життя, і в цьому нам допомагають лікарі. Для Дмитра Федоровича Макарова здавалося, що лише вчора, після закінчення Харківського медичного інституту, він отримав диплом, а вже промайнуло більше ніж пів століття. А якщо точніше, то справі лікування хворих він присвятив п’ятдесят три роки.
«Мені ще не віриться, що час пролетів так швидко, – розповідає лікар. – За плечима – всі мої найкращі роки життя і великого досвіду».
У далекому 1971 році, після закінчення інституту молодого спеціаліста Дмитра Макарова направили на роботу до Кириківської селищної лікарні лікарем-педіатром. Із роками прийшли і досвід, і визнання, а головне – людська повага. А досягнув лікар усього цього через велике бажання служити людям, повертаючи їм здоров’я.
На посаді педіатра Дмитро Федорович працював шість років, зумів зарекомендувати себе з кращого боку, а це значить, що знання, здобуті під час навчання, не були марними.
Відповідальність, організованість, уміння знаходити спільну мову з колегами і пацієнтами – такі риси характеру Дмитра Федоровича допомогли йому під час роботи на посаді головного лікаря цієї ж лікарні, на якій перебував двадцять шість років. Пізніше він був дільничним терапевтом, а з дня створення КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Кириківської селищної ради Дмитро Федорович – лікар-терапевт.
СЬОГОДЕННЯ І МИНУЛЕ
КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» обслуговує шість тисяч населення, з них – сімсот шістдесят дітей. За роки трудової діяльності до лікаря зверталися тисячі людей, яким він повертав здоров’я, а то й життя.
«За період моєї медичної практики є що згадати. Змінювався час, змінювалися медичні працівники, підхід до роботи. Та головним залишалися наші пацієнти і турбота про їхнє здоров’я, – розповідає Дмитро Федорович. – Якщо виникали труднощі з визначення діагнозу хворому, то ми направляли його на консультацію і надання спеціалізованої допомоги до районних спеціалістів. Мені довелося працювати з такими колегами, як Анатолієм Вісловим, Анатолієм Скоромним, Анатолієм Пеньковським, Дмитром Тягленком, Миколою Носиком. З Дмитром Івановичем і Миколою Миколайовичем ми разом навчалися в інституті. На жаль, декого з них уже немає серед нас, та завжди згадую колег і їхню підтримку у професії.
Найбільше часу мені довелося працювати разом із сімейним лікарем-терапевтом, колегою Івановим Володимиром Івановичем. Разом ми починали свою трудову діяльність у цій лікарні, потім вчилися один в одного, радилися, ділилися знаннями, здобутими в інституті і набутими під час роботи. На жаль, він не так давно пішов у засвіти.
Починав я свою трудову діяльність у тих умовах, коли ще не було автомобілів «швидкої допомоги», тож на виклики хворих вирушав пішки і з валізкою з медикаментами. У селах були дільничні лікарні, куди ми направляли своїх хворих на лікування. На жаль, із часом ті лікарні закрили. Колись у нас у Кириківці працював стаціонар на 20 ліжок, а потім кількість ліжок скоротили до 15-ти, а згодом – до 10-ти. Стаціонар надавав медичну допомогу не лише жителям Кириківки, а й Правдинки, Іванівки та іншим. Раніше стаціонари були в декількох селах, зокрема, в Іванівці, Рябині.
Сьогодні медична реформа зробила свою справу, тож, після прийому своїх пацієнтів, за необхідності стаціонарного лікування, ми направляємо їх до лікарень міст Охтирка чи Суми. Наразі ми користуємося послугами денного стаціонару хворих у КНП «Великописарівська лікарня», що тимчасово розташувалося у с. Рябині, там є і лабораторія. На жаль, у нас відсутня стоматологічна служба, що викликає незручності для хворих, але сподіваємося, що все ж колись ця служба відновиться».
Дмитро Федорович говорить, що щодня до нього приходять близько п’ятнадцяти пацієнтів, а також доводиться здійснювати три-чотири виклики додому. Радіус обслуговування хворих складає до двадцяти кілометрів. Допомагає лікарю проводити прийом пацієнтів медична сестра Людмила Миколаївна Шевченко.
«Крім Кириківки, ми надаємо медичні послуги жителям сіл Рябини, Яблучного, Вищевеселого, Катанського, Іванівки. У розпорядженні лікарні є чотири санітарні автомобілі для обслуговування населення за графіком, – розповідає Дмитро Федорович. – Ми надаємо медичну допомогу також і переселенцям, декларуємо їх, обслуговуємо виклики. Користуючись нагодою, хочу подякувати всім пацієнтам, які були задекларовані саме у мене, за довіру і розуміння. Мені завжди було легко працювати у прекрасному колективі лікарні, тож за всіма буду сумувати. Останнім часом умови праці в закладі значно покращилися. Наша директорка Катерина Ігорівна Лихман потурбувалася про капітальний ремонт даху приміщення, залучила одну з гуманітарних організацій, що завезла офісні меблі, створивши комфортні умови як для медичних працівників, так і прийому пацієнтів».
ДОЛЯ ПРИВЕЛА В ДЕРНОВЕ
Дмитро Федорович жодного разу не пожалкував про те, що колись давно став лікарем. Свого часу, після закінчення медичного училища, його призвали на строкову службу в армію, у військово-повітряні сили, де він був десантником, стрибав із парашутом і одночасно працював фельдшером. До своєї мрії стати лікарем ішов не один рік. Зі служби в армії він був звільнений, коли вступив на навчання до медичного інституту.
«Не знаю, чи склалося б моє життя як лікаря і людини зокрема, якби після закінчення медучилища я не поїхав з дипломом фельдшера працювати в с. Дернове Тростянецького району. Там я познайомився зі своєю майбутньою дружиною Надією Григорівною, яка працювала медичною сестрою у фізіотерапевтичному кабінеті. Ми почали зустрічатися. Минув час, разом ми переїхали до м. Харкова, вона знайшла там роботу, а я навчався в інституті», – згадує молоді роки лікар.
На запитання, чи запам’яталася йому якась яскрава подія в житті, Дмитро Федорович відповів: «Так. У той визначний день, коли я отримав довгожданий диплом, дружина народила донечку Наталію, тож я був щасливий подвійно».
Дмитро Макаров розповідає, що ще замолоду чим більше працював, тим більше дивувався, скільки ще потрібно знати, щоб бути справжнім лікарем! І з кожним роком, дорослішаючи, він мудрішав і все більше переконувався, що лікування – найцікавіша справа у світі, і хороший лікар спроможний допомогти як хворому, так і здоровій людині прожити життя щасливіше та якісніше. Він умів демонструвати пристойну поведінку та високу культуру спілкування в будь-якому разі: заспокоїти, дати надію, допомогти.
НА СВОЄМУ ПОСТУ
24 лютого, 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення ворога, як і всі медичні працівники, Дмитро Макаров залишався на своєму робочому місці, продовжував прийом хворих, обслуговував виклики. У той час люди по-різному реагували на ворожі обстріли, в багатьох загострювалися хронічні захворювання, а в декого з’являлися нові. Вони потребували в медичній допомозі. У цей період лікарі працювали й у вихідні дні, аби не залишати людей із їхніми проблемами.
«Ми не збиралися нікуди виїжджати з Кириківки, – говорить лікар, – а робили свою справу».
Житло родини Макарових зазнало пошкодження від ворожих обстрілів двічі. Спочатку з артилерії, а потім під час обстрілу з літака. «Поруч сусідський будинок був знищений повністю, а в нас пошкодило дах, – розповідає Дмитро Федорович. – Завдяки благодійній організації «Людина в біді», будинок удалося відремонтувати».
Дмитро Федорович разом із Надією Григорівною виховали доньку й сина. Їхній дорослий онук свого часу закінчив Харківський університет військово-повітряних сил, має звання майора. Наразі він ось як уже три роки захищає Україну на Запорізькому напрямку. Вдома його з нетерпінням чекають із перемогою. І віра в те, що все буде добре, для Дмитра Федоровича є найкращими ліками.
«Ідучи на заслужений відпочинок, щиро бажаю нашому медичному колективу успіху, завжди бути згуртованому, підтримувати одне одного, чого б це не вартувало. Хочу, щоб медичні працівники заслужено користувалися довірою своїх пацієнтів», – з посмішкою на вустах завершив свою роботу лікар.
Працівників КНП на чолі з директором Катериною Лихман вдячні лікарю Дмитру Макарову за роки праці разом, за його професіоналізм і відданість своїй справі, і бажають йому родинного затишку і мирного неба.
Адміністрація КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» звертається з проханням до пацієнтів, які були задекларовані у сімейного лікаря Дмитра Макарова, у зв’язку з виходом його на заслужений відпочинок, ближнім часом переукласти декларації з іншим лікарем.
Олена ТЯГЛЕНКО
