Катерина Олексіївна Левченко — майстриня вишивання, яка вже понад 70 років творить справжні шедеври голкою та ниткою. Живе у селі Мала Павлівка, наповнюючи життя своїх земляків барвистими узорами та теплом своєї душі. Її роботи прикрашають не лише домівки односельців, але й численні виставки, на яких ці вишивки викликають захоплення.
«Вишивка для мене — це більше, ніж хобі чи ремесло. Це моя душа, моє життя», — зізнається пані Катерина. Вона почала вишивати ще дитиною, коли кожен хрестик чи гладь ставав частиною її творчого світу. Відтоді пройшло чимало років, але звичка щодня брати до рук голку не зникла.
«Роботи в селі вистачає, але кожен день потрібно бодай стіжок пройти, хоч кілька хрестиків нового візерунка вишити», — розповідає вона.
Катерина Олексіївна створює не просто вишиті полотна, а справжні історії, в яких кожен колір і мотив мають своє значення.
Роботи майстрині відзначаються увагою до деталей і талановитим поєднанням традиційних українських мотивів із сучасними інтерпретаціями.
«Коли вишиваю, відчуваю зв’язок з предками, які теж створювали ці орнаменти, і водночас творю щось нове для майбутніх поколінь», — ділиться Катерина Олексіївна своїми думками про вишивку.
В її домі кожна вишита картина має свою історію — це може бути подарунок для близьких чи спогад про важливі моменти в житті.
Попри свій поважний вік, Катерина Левченко продовжує дивувати новими роботами. Її творчість надихає багатьох, адже вона не просто вишиває, а вкладає в кожен стіжок чи хрестик тепло свого серця і щиру любов до своєї землі.
Катерина Олексіївна Левченко не лише майстриня вишивання, а й сильна жінка, яка переживає за долю своєї родини та країни.
Вишивка стала для неї не просто творчістю, а справжньою віддушиною, особливо, коли вона вчергове хвилюється за свого зятя Володимира, який боронить Україну на фронті.
«Коли вишиваю, я заспокоююсь, думаючи про Володимира. Він – справжній патріот, який відразу після початку повномасштабної війни повернувся з далекобійного рейсу, щоб захищати рідну землю», — розповідає пані Катерина.
Нещодавно Володю контузило, але після короткого лікування він знову повернувся на передову.
«Каже, інакше не можна. Не для того він повернувся, щоб зараз відсиджуватися в госпіталях», — зі сльозами на очах додає Катерина Олексіївна.
У ці важкі моменти вишивка стає для неї засобом боротьби зі страхами та тривогами. Кожен хрестик — це її спосіб молитися за здоров’я та безпеку Володимира, і водночас спосіб знайти спокій у світі, де зараз панує неспокій.
Наталія ПАСЮГА
