Житель Попівки електрик Вячеслав Волошенко отримав Відзнаку Міністра оборони України «За сприяння обороні»!
Нагородження відбулося 4 січня у Великій Писарівці. Клопотання перед військовим командуванням країни подавала голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова.
Очільниця селищної ради щиро вдячна Вячеславу Миколайовичу за його зусилля, безстрашність і вміння, завдяки яким жителі сіл Попівки, Їздецького та Пожні мають у своїх домівках електроенергію. Саме він з односельцями, часто ризикуючи життям, майже два роки скручують дроти, пошкоджені обстрілами.
Ми неодноразово писали про «золоті руки» Вячеслава Волошенка, які буквально рятують мешканців прикордоння від пітьми, особливо тих, хто на «нулі». Через спричинені ворогом дії споживачі залишаються без світла, а «Сумиобленерго» не має права ризикувати життям своїх працівників і відправляти їх на усунення пошкоджень електромережі. І якби не Вячеслав, ситуація з електропостачанням була б катастрофічною, як в деяких селах громади, що залишалися та залишаються без електроенергії.
Отже, мешканці Попівки нам розповіли, що декілька днів тому Вячеслав разом з Юрієм Станіславом і Григорієм Риженком зайнялися ремонтом інтернет-мереж, пошкоджених в результаті обстрілів з боку росії. Провайдери відмовлялися сюди їхати, щоб ремонтувати свою ж мережу. Єдине, що пропонували місцевим жителям, взагалі відключити їх від інтернету, щоб не доводилося оплачувати неіснуючу послугу. Але домовилися вирішити ситуацію іншим чином. Вони передали місцевим майстрам спеціальні інструменти для ремонту мережі. І ті взялися за роботу. Але тільки Вячеслав заліз на стовб, як вороги помітили їхню бригаду і обстріляли з автоматичного станкового гранатомета (АГС) та міномета.
Чим все закінчилося – ми розпитали в самого героя публікації.
— Коли росіяни почали по нас гатити, я швидко зліз і ми сховалися, — каже співрозмовник. — А як тільки вибухи вщухнули, продовжили роботу і все зробили. Чи боялися? Звісно ж! А хто не боїться? Але на те й електрик, щоб у людей було світло! РЕМ не приїде, тому сподіватися немає на кого. Самі для себе ж і робимо! Треба ж ремонтувати — от і ремонтуємо!
Що ж стосується нагородження, то воно для Вячеслава виявилося повною несподіванкою.
— За мною заїхали люди з мерії та повезли до Великої Писарівки, — ділиться подробицями того дня чоловік. — В селищній раді було нагородження! Я й не очікував! Але дуже приємно!
Та головна нагорода для героя статті — це щирі людські подяки, які він чує щодня. Наприклад, Зоя Курова через газету попросила висловлити героїчному земляку та всім його помічникам вдячність за те, постійно рятують ситуацію, завжди готові прийти на допомогу. Нещодавно вирішили і її проблему: осколок міни чи гранати потрапив у коробочку, яка відповідає за інтернет у її домі. І хлопці все полагодили! Взагалі, Зоя Іванівна дякувала усім землякам, які в Попівці живуть, працюють і наближають перемогу. Але то буде тема іншої нашої статті.
— Достойна нагорода — достойній поваги людині! Я спостерігав, як по морозу і під обстрілами він працює! Хвала відчайдушним!,— пише у Фейсбук Михайло Краснокутський.
— Вітаємо! Ніякими нагородами не передати нашу вдячність за його роботу!, — коментує Ольга Лагута.
— Дякуючи таким Українцям, як наш попівський козак Вячеслав, ми непереможні! Приємно, що нагорода достойна та справедлива!, — оприлюднив свою думку Сергій Приходько.
Оксана
Ковальова
Черговий обстріл застав майстра на верхівці електроопори
Шо та грамота,або орден дали,або гроші