У Комишанській громаді функціонує осередок, що є прикладом активного довголіття, інтелектуальної наснаги та щирої людяності — шаховий клуб «Дебют». Створений майже з моменту утворення громади його організатором Миколою Касьяном, клуб об’єднує людей поважного віку, даруючи їм можливість спілкуватися, змагатися та почуватися потрібними.
«Дебют» швидко став частиною ширшого руху. Його учасники активно зустрічаються, змагаючись у шахових чемпіонатах із сусідніми клубами, зокрема, з осередком, організованим Василем Шевченком у Грунській громаді, а також із гравцями з м. Лебедин та інших населених пунктів. Ці інтелектуальні зустрічі є для людей старшого віку хобі, задоволенням і важливим способом бачити однодумців.
Яскравим прикладом цієї життєлюбної активності є Михайло Лаврентійович Павловський із Малої Павлівки. Напередодні його 84-річчя (3 листопада) шахові друзі вирішили зробити йому особливий сюрприз. Завдяки домовленості з директоркою Будинку культури Світланою Лебідь, виїзне засідання клубу відбулося саме у Малій Павлівці. Цей візит перетворився на зворушливу подію.
Щодня у БК збираються до 15 жінок, які плетуть сітки та килимки для воїнів. «Коли Михайло Лаврентійович зайшов, дівчата кинулися його вітати, вручивши рукотворний подарунок – килимок, – розповідає Світлана Лебідь. – Цей спонтанний жест тепла й поваги було зафіксовано у фото- та відеоархіві громади. Ми так завжди робимо, коли до нас приходять гості, щоб залишилася пам’ять про наше спілкування».
На другому поверсі пані Світлана влаштувала цілу програму: привітальну листівку у вигляді торта-шахівниці (робота бібліотекарки Лідії Сегеди), осінній букет від працівниці закладу Валентини Єдленко, а потім — тематичну шахову вікторину, що додала інтелектуальної гостроти святу.
Кульмінаційним моментом стала невеличка екскурсія, яку Світлана Лебідь провела по світлиці. Ця кімната з народознавчої перетворилася на військову експозицію «Артефакти страшної війни» – це не просто зібрання металу. Це живий архів українського духу, де кожна гільза, кожен підпис на прапорі та кожен урок про порятунок життя нагадує: свобода — це не подарунок, а щоденний подвиг, який потрібно усвідомити, захистити і передати нащадкам. Експозиція почалася з прапорів, які воїни приносили жінкам, що плели сітки, на знак подяки, що підкреслює глибокий зв’язок між тилом і фронтом.
Біля освяченої ікони, вишитої мамою пані Світлани, та шматочків розбитого літака «Мрія», привезених військовими з Гостомеля, що стали символом нашої незнищеності, кожен, хто вперше заходить до світлиці, загадує бажання. Звичайно, у кожного воно найголовніше — про закінчення війни. Так було і цього дня.
Саме в цьому осередку людяності та історії шахісти засвідчили, що їхні душі ще не зачерствіли. Побачивши скриньку для благодійної акції (збір коштів на детектор дронів «Чуйка» для воїна на Покровському напрямку), учасники клубу вирішили також долучитися. Хоча 100 — 200 гривень є суттєвими коштами для пенсіонерів, вони зібрали 800. Їхній вчинок мав не лише фінансове значення: шахісти, повертаючись додому, поширили інформацію про акцію серед своїх громад. Завдяки цьому організатори за п’ять днів успішно зібрали необхідні 28 тисяч гривень. Цей вчинок доводить, що людяність, увага і повага — це життєві орієнтири, які в умовах війни перетворюються на реальну допомогу захисникам.
Того дня у теплій і комфортній атмосфері Будинку культури шахісти грали аж до самого вечора «у своє задоволення», повністю поринувши в інтелектуальне змагання, розуміючи, що кожен День народження та кожна зустріч у такому віці є особливою цінністю.
Олена ТЯГЛЕНКО
