Єві Бердіній — 12 років, і вона вже чітко знає, що хоче отримати престижну освіту, щоб займатися своєю улюбленою справою і заробляти нею на життя.
Таємнича незнайомка
З цією дівчинкою ми познайомилися після того як опублікували в групі газети «Ворскла» фотографії пейзажів Великописарівщини. Авторці посту в особисті прийшло повідомлення від невідомого підписника: «А в мене є теж багато гарних фотографій про села Ямне та Вільне». І в доданок «прилетіла» ціла галерея чудових знімків, явно зроблених професійним майстром. Спочатку подумали, що це якась уродженка Великописарівської громади «вибилась в люди» і звідкись, з якоїсь відомої фотостудії, надіслала нам зображення свого рідного краю, в якому народилася та виросла, в якому пройшла її юність та сталося перше кохання. Навіть запропонували їй поділитися своїми спогадами.
Диво-дитина
Яким же було наше здивування, коли дізналися, що авторка цих чудових фотографій — школярка, якій усього 12 років! Довелося перевірити інформацію і запросити до телефону батьків.
Тато дівчинки Віталій Віталійович виявився не лише реальним (як і сама Єва), а й готовим для спілкування: справжня знахідка для журналіста!
Отже, зі слів пана Віталія, їхня родина — місцева, вони — великописарівці. Разом із дружиною виховують двох дітей: 12-річну Єву та 6-річного Архіпа. Донька — допитлива та прагне до знань, а син — повна протилежність: вчитися поки що не любить.
— Усі, хто знайомий з Євою і навіть бачить її вперше, кажуть, що вона доросла не на свій вік, — пишається донечкою співрозмовник. — Вона з раннього дитинства любила книги та все, що пов’язане з навчанням. А в школі завжди займалася саморозвитком поза програмою. Завела великі зошити окремо з кожного предмету — спеціально для того, аби записувати туди інформацію, отриману з допоміжних джерел. Бо того, що є в підручниках, їй замало.
Міняю Велику Писарівку на далекий Уттаракханд
Про те, що розумній дитині місце саме в Індії, — у відомій міжнародній приватній закритій школі, розташованій у підніжжя Гімалаїв, Віталій дізнався від своєї знайомої, яка працювала в Українському посольстві в Індії. Вона й розповіла про всі перспективи навчання в даному закладі. Запропонували Єві — вона одразу ж загорілася ідеєю і почала посилено вивчати англійську, адже навчання в новій школі відбуватиметься саме нею.
Чи страшно батькам відпускати від себе свою доньку-підлітка? Це ж не до розташованої поруч Сумської гімназії обдарованих дітей, куди спочатку хотіли перевести Єву. Індія — значно далі, за 6 тисяч кілометрів від рідного дому!
Та на сімейній раді вирішили, що для подальшої перспективи варто перетерпіти деякі моменти. Плюсів значно більше! П’ять років навчання за кордоном у Гімалаях, серед англомовних дітей — це круто, а головне — корисно й потрібно! А після закінчення школи — прямий шлях до всіх світових університетів, адже протягом цих п’яти років діти навчатимуться за програмою, розробленою Кембриджем.
Двоє на всю
Україну
Віталій Бердін запевняє, що втрачати такий шанс — нерозумно. Тому родина дуже задоволена тим, що перед Євою відкриваються нові можливості.
Із усього світу відібрано 600 дітей, а з України — лише двоє! — аргументує на користь навчання доньки в Індії співрозмовник.
Чи готовий він розлучитися зі своєю дитиною на довгих п’ять років? Непросто, важко, але заради такої справи — так! Тим більше що організатори всього процесу обіцяють відпускати дівчинку додому чотири рази на рік. Авіапереліт сплачує країна, де навчаються діти. Тобто, на родинний бюджет витрати не лягають.
— Від нас — лише відкрити візу та видати 70 доларів на кишенькові витрати дитині, — ділиться умовами перебування в міжнародній приватній школі мешканець Великої Писарівки.
Ким бути?
В якій же професії бачить себе дівчинка, якій випав шанс здобувати таку престижну освіту просто зі шкільної лави?
Про це запитали в самої героїні. Виявляється, дівчинка поки що не вирішила, чим би їй хотілося займатися в своєму житті. Але це точно буде щось пов’язане з наукою та творчістю. Зараз інтереси 12-річної дитини різноманітні. Вона з однаковою цікавістю малює, грає в волейболол, ганяє м’яча по футбольному полю (до речі, її фото у складі футбольної команди школярів було колись розміщене в газеті “Ворскла”), боксує на рингу, їздить на велосипеді та фотографує пейзажі.
Вловити момент, коли він зникає
Фотографування — це те, що у Єви виходить мимохіть, навіть не напружуючись. Вона й сама не помічає, як стає авторкою шедеврального кадру! Просто клацає телефоном якраз в ту десяту долю секунди, в яку вдається вловити момент, коли той зникає! Дівчинка вміє бачити унікальний кадр там, на що більшість людей взагалі не звертають ніякої уваги. І ніколи не помітили б, якби не ота Євина доля миттєвості.
Наприклад, коли родина виїжджала з Великописарівщини до Полтавщини вночі та під обстрілами, школярка через вікно машини зробила фото залізниці, і вийшов такий удалий кадр, що хоч на світлину відправляй!
Взагалі, абсолютно всі роботи юної фотографині — неймовірні, вдалі та шикарні: всім їм місце на виставці в галереї. А поки що ми будемо тішити цими кадрами читачів «Ворскли», публікуючи їх на сторінках видання, в газетній групі та на сайті газети vorskla1930.com.ua
Що ж, бажаємо дивовижній Єві Бердіній успіхів у навчанні та творчості. І, звісно ж, щоб вона розвинула свій талант до таких висот, аби заробляти улюбленою справою на життя! Тоді це буде дійсно щаслива людина!
Оксана Ковальова
