Молодий лікар із великим серцем
У невеликому селі Рябина Кириківської громади працює молодий, але вже добре знаний і шанований стоматолог — Ярослав Гавриленко. Його робота стає символом не лише професіоналізму, а й щирої турботи, людяності та безмежного терпіння. Саме ці риси допомагають Ярославу Ігоревичу щодня знаходити підхід до найрізноманітніших пацієнтів — і до найменших, і до літніх людей.
Попри те, що пан Ярослав — лише на початку свого професійного шляху, його вже сміливо називають успішним лікарем. Не в грошовому сенсі, а в найважливішому: він здобув довіру земляків, до яких прийшов працювати у непростий час.
ЯКІСНО ТА З ДУШЕЮ
Свою практику Ярослав розпочав у евакуйованій Великописарівській лікарні, що після повномасштабного вторгнення тимчасово перемістилася до сусідньої громади.
Умови — далеко не ідеальні. Обладнання — те, що вдалося зберегти. Але це не заважає лікарю робити свою справу якісно та з душею.
— Не важливо, де ти працюєш — важливо, як і для кого. Я бачу в кожному пацієнті людину, яка хоче жити без болю. І я намагаюся це зробити, — ділиться Ярослав.
До кожного — з відкритим серцем
Особлива риса Ярослава — уміння знайти підхід до кожного. Дітей він не лякає білими халатами, а навпаки — перетворює лікування на гру, де разом боряться проти зубних ворогів. Старших людей слухає з повагою, терпляче і спокійно. Ніхто не виходить з його кабінету з відчуттям байдужості чи страху — лише з полегшенням і вдячністю.
— У нашому віці головне — аби не боліло, — каже пані Марія, 74-річна пацієнтка. — Але як до тебе ще й з добрим словом, то вже й ніби легше живеться.
Приклад для молоді
Ярослав — приклад того, як молодий фахівець може стати гордістю для своєї громади. Не шукаючи слави у великих містах, він обрав шлях, що справді змінює життя людей — простих, часто забутих, але дуже вдячних.
Медична директорка лікарні Ніна Порокіна говорить:
— Хоча Ярослав Ігоревич каже, що ще має багато чому вчитися, для пацієнтів він — давно вже справжній лікар-професіонал. Той, кому можна довірити не лише зуби, а й частинку свого болю. І бути почутим.
Наталія ПАСЮГА
