Ось і завершиться незабаром красне літечко, якого так із нетерпінням чекають школярі, і яке так швидко минає. Все більше розмов про школу, підручники, вчителів…
Днями представники Міністерства освіти і науки України разом із спікерами та експертами зустрінуться на серпневій конференції з освітянами й розглянуть ключові рішення, освітні трансформації та яким буде навчальний рік. Зокрема, говоритимуть про освіту як важливий план держави; навчання в умовах війни; відновлення доступу до освіти; реформу профільної середньої освіти; профтехосвіти; позашкілля; цифровізацію освіти в Україні. Усі новини і зміни, почуті під час конференції, педагоги донесуть до своїх колег, а ті – до батьків і учнів.
Серпень добігає до кінця, а батьки учнів достеменно ще не знають, як цьогоріч, все ще в умовах війни, буде проходити навчання їхніх дітей.
Даша Северин – школярка Великописарівського ліцею імені І.М.Середи. У новому навчальному році дівчинка йде до п’ятого класу. Освітній процес у четвертому класі проходив у форматі онлайн, і вона мріє про школу, бо вже дуже скучила за своїми однолітками, яких війна розкидала в різні куточки світу. Правда, більшість із них виїхали з прикордоння у безпечніші місця недалеко від своїх домівок, аби мати можливість хоч інколи туди навідуватися. Досі там небезпечно, тож повертатися до Великої Писарівки її батьки не планують, а значить, і Даша залишиться з ними. Останніми днями обстріли Великої Писарівки не стихали.
Тато Даші ще рік тому винайняв безпечніше житло в м. Охтирці, бо донька дуже боялася вибухів. Тож, коли в селищі було дуже гучно, бабуся з дідусем брали Дашу і виїжджати туди, а батьки залишалися вдома. Дівчинка цілісіньке літо чекала на перемогу, так мріяла, що в новому навчальному році вона піде до рідної школи й повноцінно буде навчатися, як це було у першому класі. А вже всі її наступні роки навчання, на жаль, затьмарили епідемія коронавірусу і особливо війна.
«Я уявляла, як першого вересня прийду до рідної школи, а вона така вся сяюча від свіженької фарби, пахне чистотою. Сяду за парту, яка, здається, все літо мене чекала. У п’ятому класі ми мали б перейти до нового кабінету. За ці роки я вже виросла для маленької парти, яка була у початковій школі, тож часто думаю, а яка б у мене вона була в новому класі? Побачити нову парту, мабуть, так і не доведеться в цьому році».
На жаль, Великописарівську школу ворог розбив, тож надії на швидке її відкриття в дівчинки немає.
«Я вже знаю, хто буде моєю класною керівницею, тож уже хочеться якомога швидше з нею познайомитися. Вона нам допоможе звикнути до нових учителів. Дуже сумуватиму за першою вчителькою Антоніною Петрівною Клизуб, яка була нам як друга мама», – говорить Даша Северин.
Звичайно ж, батькам хочеться, аби їхні діти розвивалися, мали доступ до живого спілкування з ровесниками, але ж у кожного свої на те причини. А тим часом їхні діти вже активно контактують зі старшими на рік учнями, щоб забезпечити себе комплектом підручників на новий навчальний рік, адже бібліотека залишилася в розбитій школі. І Даша також потурбувалася про підручники, тепер спокійна, що буде по чому навчатися.
На запитання, як Даша Северин провела літні канікули, дівчинка відповіла: «Влітку я, нарешті, навчилася плавати. Мене батьки часто возили на річку. А ще я відвідувала різні майстер-класи у Охтирському міському молодіжному центрі. Там тимчасово розмістили бібліотеку Великої Писарівки, в якій працює моя мама, – розповідє дівчинка, – я багато чому навчилася. А ще я спілкувалася зі своїми однокласниками, які туди приходили. Вони, як і я, також знайшли разом зі своїми батьками тимчасовий прихисток у м. Охтирці”.
Даша Северин – відмінниця, обдарована талантами дівчинка. Вона добре малює, має гарний голос і навчається вокальному співу у Великописарівській музичній школі. Дівчинка відвідувала заняття в хорі «Дзвіночки», що діє при музичній школі (керівник Олена Лазарашвілі). Учасники колективу брали участь у конкурсах і неодноразово ставали переможцями й отримували дипломи. За високі досягнення у навчанні Даша протягом року отримуватиме щомісячно стипендію Великописарівської селищної ради у розмірі 500 грн. А ще дівчинка любить подорожувати до м. Києва і відвідувати різноманітні музеї
У свої десять років вона пробує себе в кулінарії. Також дуже любить ліпити фігурки із повітряного пластиліну, тож має вже їх цілу колекцію. І, як усі модниці, полюбляє святкове вбрання, дитячу косметику і робить експерименти з манікюром на своїй бабусі. А поки що прийшов час подумати про школу і збирати портфель для навчання.
На запитання, про що мріє Даша, дівчинка відповіла: «Хочу, щоб поскоріше закінчилася війна і не гинули люди, щоб моє дитинство було яскравим і незабутнім, і ніхто не плакав від болю. І ми всі првернулися у рідний дім».
Тож нехай бажання Даші Северин стане реальністю.
Олена ТЯГЛЕНКО
