У молодості, коли Бог дає здоров’я, ніхто хворобами особливо не переймається. Далеко важливішими для людини вважаються модні прикраси, дорогий телефон чи авто — це вже кому що. Виявляється, це все до пори до часу, лише коли людина здорова і не потребує сторонньої допомоги! Тільки з роками розумієш, що нічого не в радість, коли здоров’я починає підводити. Роки біжать, в житті трапляються різні ситуації, коли, наприклад, поруч немає рідних, або з різних причин вони не можуть допомогти. Що робити, коли хвора людина потребує допомоги?
Ось і в жительки Розсошів Галини Іванівни Гриньової, яка проживає сама, декілька місяців тому трапилося нещастя — жінка зненацька зламала шийку стегна. Відразу не знала, що їй робити, адже вона одиноко проживаюча. Та, як кажуть, світ не без добрих людей. Серед таких — Ніна Михайлівна Ковач, яка зголосилася жінку доглядати і весь цей час не перестає про неї турбуватися. Не стоять осторонь члени родини Ольги Миколаївни Макакенко, які підтримують Галину Іванівну фінансово. А Галина Петрівна Рибалка, Валентина Василівна Копійка, Клавдія Володимирівна Рибалка та соціальний працівник Ніна Лоцкіна регулярно її провідують. А нещодавно ці жінки зробили хорошу справу — побілили стіни в кімнатах будинку.
Для хворої жінки — це дуже важливо, бо самотужки вона нічого не може зробити, а хочеться, щоб було чистенько і затишно, щоб перед людьми не було соромно. В селах не гоже бути нечепурами. Ще з давніх-давен українські хатки виблискували проти сонця своєю чистотою і свіжістю. Тим і відрізняються українці від москалів, що гарні господині.
Жінка дуже вдячна всім сусідам, хто не залишився байдужим до її недуги, тож через газету «Ворскла» попросила подякувати їм, низько кланяється за небайдужість, милосердя, розуміння й щедрість душі, особливо в такий неспокійний для України час. Галина Іванівна побажала добрим людям й надалі залишатися такими ж і не знати ні горя, ні смутку, а головне — берегти здоров’я і вірити в нашу Перемогу.
Олена Тягленко
На фото. Жителі Розсошів та гості села в різні роки.
