Військовий ЗСУ, повний кавалер ордена «За мужність» Богдан Плотніков доводить: український дух не зламати ані війною, ані тяжким пораненням. Втративши обидві ноги під час місії на Запорізькому напрямку, він після лікування повернувся до лав захисників і продовжує служити на нових, високотехнологічних протезах.
ВІД СТУДЕНТСЬКОЇ АУДИТОРІЇ ДО ЕЛІТИ ССО
Історія Богдана Плотнікова, уродженця Великої Писарівки на Сумщині, — це приклад усвідомленого вибору та глибокої відповідальності. У 2015 році, коли Україна вже рік боролася з агресією на Сході, 18-річний студент Харківського університету не зміг залишатися осторонь.
Маючи тверде бажання захищати країну, Богдан спочатку планував вступати до військового вишу. Проте, провчившись два місяці, він зрозумів, що його покликання — реальна служба: «Думка про службу у ЗСУ мене не полишала, і я вирішив звільнитися з універу й підписати контракт», – розповідає Богдан.
Мама, Світлана Петрівна, дізнавшись про рішення сина, не стала його відмовляти, розуміючи рішучість сина.
Пройшовши шлях від служби у звичайному батальйоні до виснажливого відбору у Сили спеціальних операцій (ССО), Богдан присвятив понад 9 років свого життя елітному 8-му полку. Кожна його місія була наповнена ризиком, але саме на передовій він усвідомив, що зробив вірний для себе вибір.
МОМЕНТ, ЩО ЗМІНИВ УСЕ, АЛЕ НЕ ЗЛАМАВ ВОЇНА
Тяжке поранення сталося під час чергового бойового завдання на Запорізькому напрямку. Намагаючись евакуювати тіло загиблого побратима, Богдан в умовах бою натрапив на ворожу міну. Вибух забрав у нього обидві ноги нижче колін.
Саме тут проявилася справжня загартованість воїна ССО та вміння застосувати знання з тактичної медицини. Побратими стверджують: «Він залишився живим лише завдяки тому, що проходив навчання з тактичної медицини і знав, як діяти в таких випадках». Стікаючи кров’ю, Богдан з останніх сил зміг самостійно накласти собі турнікети, зупинивши критичну кровотечу. Врятував його евакуаційний автомобіль, що проїжджав повз і терміново доставив до шпиталю.
НА ПРОТЕЗАХ — ДО БОЮ: СИЛА ВОЛІ, ЩО ВРАЖАЄ
А після лікування воїн повернувся на службу.
— Я присвятив військовій службі близько десяти років, тож не міг ось так все покинути. Маю досвід і знання, можу навчати інших, бути інструктором, — пояснює своє рішення Богдан Плотніков. — Я був готовий до всього, бо розумів, що йде війна, тож усе, що в цей час може статися, це як ніби робочі моменти. Сказати, що я опустив руки чи це мене знищило — ні, я сприймав усе спокійно.
Після первинного лікування та протезування в Україні, військовослужбовець, чий досвід та бажання захищати країну були безцінними, повернувся до служби.
Згодом, завдяки Благодійному Фонду та ініціативі команди «Revived Soldiers Ukraine», Богдан здійснив поїздку до США. У центрі Prosthetic and Orthotic Associates (POA) в Орландо він отримав сучасні, високотехнологічні протези, що дозволяють йому не лише легко ходити, а й повноцінно виконувати завдання спецпризначенця. Його стійкість дуже вразила американських фахівців.
— Захищати свою Батьківщину з протезами ніг – це прояв могутньої сили української нації, — стверджували американці.
Головний сержант роти Богдан Плотніков наразі служить в одному з військових підрозділів на Сумщині. Він навчає молодих бійців військової майстерності.
МОЛИТВА ЯК ОБЕРІГ:СІМ МІСЯЦІВ ПРАВДИ ПРО ПОРАНЕННЯ
На початку війни у рідній Великій Писарівці мама воїна-героя, Світлана Петрівна, продовжувала свою тиху, але потужну боротьбу за перемогу. Вона активно допомагала воїнам, працюючи в гуманітарному штабі. Однак найважче випробування вона пережила… у невіданні.
— Про те, що з сином таке трапилося, я не знала. Він не хотів, щоб я за нього хвилювалася. Богдан телефонував мені й, як завжди, говорив, що у нього все добре, що вони мужньо б’ють ворога, — розповіла жінка.
Богдан приховував правду сім місяців. Він пройшов лікування та навчився впевнено ходити на нових «сталевих» ногах. І лише після цього зізнався мамі — не у втраті, а у здобутку: Каже, у нього є нові ноги, і він не змінив свого непохитного бажання служити Україні. Для матері це стало шоком, який переріс у глибоке розуміння сили свого сина.
ПОВНИЙ КАВАЛЕР ОРДЕНА “ЗА МУЖНІСТЬ”
Героїзм Богдана Плотнікова відзначені на найвищому рівні. Він є повним кавалером ордена «За мужність» (І, ІІ, ІІІ ступенів).
Орден «За мужність» І ступеня, Богдану Плотнікову вручили цьогоріч, під час 8-го Міжнародного ветеранського форуму «Україна. Ветерани» у Києві, за участі Генерального секретаря НАТО Марка Рютте. Цю високу нагороду наш земляк отримав особисто від Президента України Володимира Зеленського. У його арсеналі також чимало інших відзнак, зокрема, і «Хрест Бойових заслуг».
ВЕТЕРАНИ — РУШІЙНА СИЛА СУСПІЛЬСТВА
На запитання про роль ветеранів на шляху до перемоги, Богдан відповів:
— Військові й ветерани користуються дуже високим рівнем довіри. Сучасні ветерани – це часто молоді, досвідчені, соціально та економічно активні люди. Вони розглядаються як потужна когорта, що має відігравати важливу роль у відновленні країни, забезпеченні її обороноздатності, а також у розвитку громадянського суспільства.
Розповідь про Богдана — це не просто хроніка втрати й відновлення. Це маніфест волі, який доводить: українські воїни повертаються на найнебезпечніші ділянки, щоб боронити те, за що пожертвували частиною себе.
— Кожен має діяти за покликом серця. Вірити в краще, звичайно, потрібно, але ж цього замало. У такий складний час ми має загартовувати себе і фізично, і морально, постійно чомусь навчатися і в кожну хвилину бути готовим захищати свою державу і майбутнє України, — наголошує військовий.
Богдан Плотніков — це справжній доказ того, що справжня сила нації вимірюється не кількістю зброї, а глибиною духу.
Його рішучість продовжувати службу, незважаючи на фізичні обмеження, є беззаперечним символом української незламності.
Олена ТЯГЛЕНКО
