По всій Україні нині відбуваються благодійні аукціони на підтримку наших захисників: продають дитячі малюнки, розмальовані каски, фотографії з фронту, навіть сувеніри, зроблені з уламків ворожої техніки. У кожному такому виробі — частинка болю і віри в Перемогу.
Серед тих, хто перетворює залишки війни на символи мужності, — Віталій Куколь, уродженець села Кам’янка Тростянецької громади. Його добре знають і волонтери, і побратими: партизан, хімік за освітою, майстер на всі руки, дядько воїна, який потрапив у полон у Маріуполі.
Нещодавно Віталій приїздив до Охтирки, щоб долучитися до всеукраїнської акції «Не мовчи – полон вбиває», а також, якщо пощастить, зустрітися з міським головою Павлом Кузьменком. Але приїхав він не з порожніми руками — привіз волонтерам велику латунну кружку, зроблену власноруч із танкової гільзи.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік став на захист рідного села. Допомагав людям виходити з окупації, співпрацював із 93-ю бригадою «Холодний Яр». А згодом став волонтером і майстром: із решток російської техніки виготовляє патріотичні прикраси, тризуби, брелоки, чаші.
Навіть срібло 999 проби, добуте ним із уламків танків “Кантемирівської дивізії”, Віталій переплавляє на символічні вироби — на пам’ять про те, що зло завжди буде переможене.
Усі кошти з продажу цих робіт чоловік передає на потреби Збройних Сил України.
«З металу, яким нас убивали, я роблю речі, що нагадують — ми живі, ми сильні, і ми переможемо», — говорить майстер.
Ось так, серед болю і руїн, народжується нова сила — сила відданості, віри й творчості, що єднає людей у боротьбі за свободу.
За інформацією Охтирської міської ради
