“Слава Герою”, “Царство Небесне…” — ці слова сьогодні болем відгукуються у Великій Писарівці та далеко за її межами. Прикордонна громада Сумщини знову втратила свого захисника. Великописарівщина попрощалася із штаб-сержантом Державної прикордонної служби України Олександром Матвієнком — людиною честі, мужнім прикордонником і відданим сином рідної землі.
Олександр Матвієнко до останнього подиху залишався на службі Україні. Він захищав державний кордон, рідну Сумщину та свою Велику Писарівку — селище, яке останні роки живе під постійними обстрілами російської армії. Саме тут, на рідній землі, його життя трагічно обірвалося під час виконання службових обов’язків.
12 травня 2026 року Олександр Матвієнко отримав тяжкі поранення, несумісні з життям, під час виконання бойового завдання у районі ведення бойових дій із відсічі та стримування російської агресії проти України.
Він боровся до кінця — так само мужньо й безстрашно, як захищав українську державу всі роки своєї служби. Для побратимів, друзів і земляків Олександр назавжди залишиться прикладом відданості, сили духу та справжнього патріотизму.
Народився Олександр 21 червня 1993 року. Його пам’ятають світлим, щирим і допитливим хлопцем, який любив свій рідний край. Після закінчення школи вступив до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, де здобув фах юриста.
Та життя внесло свої корективи. Олександр вирішив присвятити себе захисту державного кордону України та вступив до лав Державної прикордонної служби України.
Свій шлях військового Олександр Матвієнко розпочав у Сумському прикордонному загоні. Згодом проходив службу у підрозділах 26 окремої авіаційної ескадрильї Львівського та Харківського прикордонних загонів. Побратими згадують його як надійного товариша, професійного військового та людину, на яку завжди можна було покластися.
На початку 2024 року, коли Сумщина знову опинилася під посиленими ворожими ударами, Олександр Матвієнко повернувся служити на рідний державний кордон.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії він без вагань став на захист України. Боронив державу на Донеччині, виконував бойові завдання на складних напрямках фронту, а потім повернувся захищати рідну Великописарівщину.
Найболючіше для рідних і земляків те, що серце захисника зупинилося саме там, де пройшло його дитинство, де його любили й чекали — у Великій Писарівці.
Велика Писарівка та інші прикордонні громади Сумської області вже понад два роки живуть під постійними обстрілами російської армії. FPV-дрони, керовані авіабомби, артилерія та міномети щодня загрожують життю мирних людей і військових.
Саме прикордонники ДПСУ та Сили оборони України першими приймають на себе удари ворога. Для багатьох із них захист кордону — це не просто служба, а захист власного дому, вулиці, громади та рідної землі.
Загибель Олександра Матвієнка на території рідної Великої Писарівки стала ще однією болючою втратою для всієї прикордонної Сумщини.
Читайте також на сайті «Ворскли»:
— про обстріли Великої Писарівки та прикордоння Сумщини
— історії Героїв із Сумщини
Неможливо без сліз читати слова хрещеного батька Олександра Матвієнка — Миколи Бантова, який поділився спогадами про свого хрещеника.
«Сьогодні серце розривається від болю… Не можу повірити, що тебе більше немає… Для когось ти був другом, побратимом, сином… А для мене – хрещеником…»
«Останні пару років ти взагалі був моїм справжнім оберегом, янголом-охоронцем, який завжди був поруч, завжди на зв’язку… Казав, коли можна безпечно їхати, а коли краще залишитися…»
За словами рідних і друзів, Олександр був дуже світлою людиною. Його згадують усміхненим, щирим, відкритим до людей хлопцем, який завжди готовий був підтримати й допомогти.
Для багатьох жителів Великої Писарівки Олександр назавжди залишиться тим усміхненим хлопцем, який ріс у громаді на очах у всіх.
Однокласники та друзі згадують його любов до спорту. Сашко захоплювався футболом, грав із великим азартом і завжди був душею компанії.
Його пам’ятають як харизматичного, життєрадісного хлопця, з яким ніколи не було нудно. Він умів уважно вислухати, підтримати та щиро поспілкуватися.
Попереду в нього було ціле життя — родина, мрії, нові досягнення. Але у найважчий час для України він обрав шлях Воїна й до кінця залишився вірним присязі та державі.
В останню путь Олександра Матвієнка провели з усіма військовими почестями. Жалобна панахида відбулася у Свято-Георгіївському храмі в Сумах.
Свій останній спочинок захисник знайшов на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища поруч із іншими воїнами, які віддали життя за незалежність України.
Олександр Матвієнко назавжди залишиться в пам’яті Великописарівщини як приклад мужності, жертовності та любові до України. Його ім’я вже вписане в історію прикордонної Сумщини та всієї держави.
Неможливо знайти слова, які могли б зменшити біль батьків, рідних і близьких. Коли йдуть такі молоді, сильні та щирі люди — це рана для всієї громади.
Вічна пам’ять Герою. Доземний уклін захиснику України.
Автор: Олена Тягленко
Читайте також
