Черговий номер «Ворскли» вже дістався до читачів. Редакційний маршрут стає коротшим, бо дедалі більше жителів Великописарівської громади змушені їхати від обстрілів до Охтирки та інших населених пунктів району, подалі від кордону.
Ми все частіше зустрічаємо своїх не вдома, але кожен із нас живе думкою про повернення.
Черговий номер «Ворскли» від 10 липня вже у читачів. Щоправда, ручаємося поки що лише за редакційну доставку.
Далі Рябини газету передають наші волонтери. Вони забирають її у точках розповсюдження і довозять передплатникам. Тож без «Ворскли» люди не залишаються.
Чим коротшим стає маршрут «Ворскли», тим більше наших земляків зустрічаємо вже не вдома.
Все більше жителів Великописарівської громади стають ВПО й оселяються переважно в Охтирці чи неподалік. Доставляти газету до них тепер ближче. Але від цього не веселіше. Бо живемо не вдома.
На редакційному маршруті зустрічаємо земляків, передаємо свіжий номер, ділимося новинами. Іноді жартуємо, щоб не показувати сум. Майже всі думають однаково: коли вже можна буде повернутися?
Газета нині не лише приносить новини. Вона допомагає тримати зв’язок між людьми, які ще недавно жили на сусідніх вулицях і в сусідніх селах, а тепер роз’їхалися по Охтирщині та далі.
Хтось бере номер для себе, хтось просить передати знайомим. Розпитуємо одне одного, хто де живе, як влаштувався, чи всі рідні виїхали. Кожна така зустріч ненадовго повертає нас у звичне життя, де всі були поруч.
Навіть ті, хто вголос каже, що повертатися вже не варто або й нікуди, все одно мріють повернутися. Мабуть, так само, як лелеки, які прилітають на своє місце навіть тоді, коли старе гніздо згоріло, — і будують нове.
Читайте також
