Для Світлани Степанівни Прийми село Рябина Кириківської громади стало рідним із того часу, як вона переїхала сюди, на батьківщину мами Віри Степанівни. До цього її родина проживала в Луганській області, де вона й народилася, а коли дівчинці було два роки, батьки переїхали до АР Крим. Там Світлана ходила сім класів, а вже після переїзду закінчувала навчання в Рябинівській і Заводській школах. Здобувати професію поїхала до Полтавського медичного училища. А вже 1990 рік став початком трудової діяльності для молодої медсестрички, яка щойно прийшла працювати до Рябинівської лікарні.
«Працювала я медсестрою і в зміну, й у лікаря стоматолога, й старшою медичною сестрою, – розповідає Світлана Степанівна. – А останні роки роботи в с. Рябині була сімейною медсестрою у лікаря Володимира Петровича Яровенка, у якого багато чого корисного навчилася. Коли в 2017 році створили Кириківську громаду, лікар Володимир Іванович Іванов взяв мене в свою команду, і я перейшла працювати в Кириківську лікарню».
Після виходу Володимира Іванова на заслужений відпочинок, Світлана Степанівна продовжила працювати разом із сімейною лікаркою Катериною Ігорівною Лихман.
Від початку трудового життя й до сьогодні Світлана Степанівна пам’ятає кожен свій день, проведений із пацієнтами. Часто згадує старе приміщення лікарні в с. Рябині, де починала свою трудову діяльність, і почуття радості, коли збудували нове, більш просторе. І, здається, всі працівники почали працювати в ньому з новими силами. «Старому приміщенні не дали стояти порожнім, а облаштували там будинок для престарілих людей. Тоді він користувався попитом, адже одинокі люди похилого віку існували в усі часи й потребували стороннього догляду, а там вони могли жити в теплі, в добрі і під постійним доглядом», – згадує пані Світлана.
Раніше, з метою виявлення хвороб і роз’яснення щодо їх запобігання, медична сестра робила подвірний обхід. Також часто відвідувала дитячі садочки, школи. «Наразі, через купу паперової роботи, інколи професія медсестри нагадує більше роботу статиста. Пам’ятаю, як раніше, коли я працювала в с. Рябині, був стаціонар на 40 ліжко/місць. Та й кількість населення тоді була набагато більшою. У сільському господарстві люди різних професій поправляли своє здоров’я у нашій лікарні, і всіх ми їх добре знали й враховували потреби в лікуванні. До нас їздили, зокрема, з сіл Яблучного, Добрянського та інших. Була при лікарні також і амбулаторія. А наразі, на жаль, час вніс свої корективи», – розповідає пані Світлана.
Сьогодні медична сестра разом зі своїм лікарем щодня проводять прийом, на якому буває більше десятка пацієнтів, а також обслуговують їх і в телефонному режимі. За декілька останніх років сімейна медична сестра Світлана Степанівна Прийма добре вивчила своїх нових пацієнтів, які стали для неї майже рідними.
«На своєму життєвому шляху завжди зустрічала хороших людей, тож і працювала з великим бажанням. І коли бачила, що мої старання немарні, завжди раділа, адже здоров’я людей – це той скарб, якого ніколи й ніде не купиш. Із вдячністю згадую тих, із ким довелося працювати багато років. Це – палатні медичні сестри Галина Михайлівна Затулій, Ганна Олексіївна Рябуха, фельдшер Валентина Єгорівна Крига. Життя нас часто зводить із Валентиною Єгорівною: колись вона сама вчила молодих і надавала першу допомогу хворим, а наразі вона звертається до нас. Дуже вдячна лікарю Володимиру Петровичу Яровенку. Усі мої колеги – професіонали своєї справи, і я низько їм кланяюся за науку і безцінний досвід».
Коли утворилася Кириківська громада, у Кириківській лікарні змінився колектив, який поповнився медпрацівниками з різних сіл. Але всі вони з досвідом роботи, справу свою люблять і шанують. Світлана Степанівна вдячна долі, що звела її з нинішніми колегам, які тепло прийняли у свій колектив. Дякує вона, зокрема, головній медсестрі Валентині Вікторівні Губарєвій і своїй подрузі з с. Рябини Людмилі Миколаївні Шевченко, з якою вони щодня, за будь-якої погоди і будь-яким транспортом, дістаються до місця роботи, за те, що допомогли опанувати роботу на комп’ютері, підтримали її й допомагають і наразі. Щирі слова вдячності для бухгалтера Марії Станіславівни Богатиренко, яка вміло об’єднала колектив однодумців, за активну життєву позицію, легкий характер і небайдужість до людей, які її оточують.
Сьогодні легко працюється тим, хто дорожить своєю професією, постійно самовдосконалюється і не зупиняється вчитися новому. Серед них – і Світлана Прийма.
Бажаємо їй і всьому дружному колективу, на чолі з Катериною Лихман, витримки у цей нелегкий час, успіхів у такій важливій і потрібній людям професії.
Олена ТЯГЛЕНКО
