На території Добрянського старостинського округу, у Гетьманському національному паркові в с. Сидоровій Ярузі, знаходиться криниця, що витікає безпосередньо з гори. Про неї знає не одне покоління людей. Із 2004 року – це гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення «Джерело Кремньове». пам’ятка нещодавно знову була оновлена, зроблено аналіз води і все це завдяки небайдужості місцевих жителів, які люблять свій край та докладають зусиль для підтримки та ремонту історичного об’єкта.
Рівно двадцять років тому, на відкриття пам’ятки природи з’їхалося близько півтори тисячі людей із навколишніх населених пунктів, а також із різних міст області, були почесні гості і священнослужителі.
Існує чимало легенд про цілюще джерело. Одна з них розповідає, що колись давно, одного літнього дня повертався чоловік додому. Ішов довго, і застала його в дорозі темна ніч. Аж раптом побачив світло серед дерев, вирішив, що то сторожка лісника. Та, на його подив, то було світло, що йшло з-під величезного дубу. Підійшов ближче, побачив під деревом джерело, а на воді – відображення ікони Тихвінської Божої матері. З тих пір ходили люди до джерела молитися, вважаючи це місце священним.
Інша легенда розповідає, що літо якогось року видалося дуже спекотним. Дощів не було зовсім, на полях сохнули хліба в колосі, майже «згоріла» від палючого сонця городина. І вирішили люди піти до джерела, попросити у Бога милості. На Десяту п’ятницю після Великодня взяли ікони в рушниках, квіти, щоб прикрасити галявину, та й попрямували на гору. Довго молилися, просили дощу у Бога. Здивуванню селян не було меж, коли серед ясного дня подув вітер, набігли хмари і пішов сильний дощ. Ішов він довго. Люди стояли з іконами мокрі та щасливі: «Тепер будемо з урожаєм». І ось під час молитви перед людьми з’явився образ Тихвінської Божої матері. Побачивши цю Чудо-ікону, люди стали на коліна. Коли вона зникла, з-під дубу, який ріс неподалік, почало ключем бити джерело. Із тих пір люди шанують Чудотворну ікону, яка послала їм таку благодать, а місце, де тече джерело, вважається святим.
Люди розказують і інші легенди, зокрема, про джерельну воду, що має неабиякі цілющі властивості. Коли дівчата і молоді жінки вмиваються цією водою, то їхня врода довго не зникає, а коли воду постійно вживати, то міцнішає здоров’я, бездітні жінки незабаром зможуть народити дітей, хвора худоба одужає. Саму ж назву «Кремньове» джерело одержало через каміння, що викладене на місці, де витікає джерельна вода з труби.
А нещодавно колишній голова Добрянської сільської ради, а нині пенсіонер Петро Морозов ініціював зробити аналіз джерельної води та переконатися ще раз на придатність її до вживання. Староста Добрянського старостату Лідія Севідова знайшла час, щоб набрати воду з джерела й відвезти її до санстанції м. Охтирки для санітарно-хімічного аналізу. Як показала перевірка, вода витримує всі норми і придатна до вживання.
За довгий час існування джерела багато людей опікувалися благоустроєм цього куточка природи. Наразі до самої криниці на підвищення ведуть дерев’яні сходинки, облаштовані альтанки, а також місце для відпочинку.
Історію облаштування улюбленого для багатьох людей куточка природи розповів Петро Морозов: «Цій криничці вже дуже багато років, – розповідає Петро Артемович.– Коли я ще в 1976 році працював у колгоспі бригадиром, до нас у господарство приїхав молодий і енергійний спеціаліст Микола Губар. Якось у робочий час він попросив, щоб я показав йому сінокіс. Ну, я й повіз його в с. Добрянське, а потім у с. Сидорову Яругу та й заодно вирішили заїхати до джерела напитися води. Микола Григорович уважно роздивився це місце й подав ідею навести біля нього лад. І незабаром працівники дорожньої бригади облаштували криничку. Через двадцять років місце біля витоку джерела виклали камінням, а на підвищення до бесідки зробили дерев’яні східці, що налічують 113 сходинок, – згадує Петро Артемович. – Потурбувався про це голова колгоспу Сергій Новіков. Ось уже чверть віку, як немає Миколи Губаря на цім світі, який звернув увагу на окультурення незвичайного джерельця, та пам’ять про нього живе у його добрих справах».
Місце біля кринички облаштовували не один раз завдяки працівникам Охтирського лісгоспу і небайдужим мешканцям сіл Добрянського і Сидорової Яруги. На власній пилорамі Ю.І. Севідов зробив усі заготовки для бесідки, а потім уже задумане будували на місці. Зазвичай навесні Василь та Світлана Ільїні насаджують квіти біля кринички, по можливості чистять трубу, по якій тече вода. Хоча вона й із нержавіючої сталі, але ж уже прослужила майже пів віку.
Незважаючи на всілякі виклики часу, зокрема, епідемію коронавірусу, а потім і війну, віряни продовжують приходити на Десяту п’ятницю після Великодня для вшанування святої ікони. Кількість прихожан буває різною, але вони не забувають свої давні традиції, історичну спадщину.
«У цей неспокійний час нам залишається лише вірити в скорішу перемогу. У таке свято не гріх зустрітися біля кринички, спробувати цілющої води, помолитися за наших захисників, аби вони якнайшвидше повернулися до своїх рідних живими, здоровими і з перемогою», – говорить Петро Морозов.
Тече струмочок з-під дубу не одне сторіччя. Втамовує спрагу, дарує вологу, тінь, затишок, і люди не перестають вірити в силу Чудотворної ікони і води.
Підготувала
Олена ТЯГЛЕНКО
