1 листопада офіційно стартував XIV всеукраїнський конкурс «Я — журналіст!» Гасло конкурсу — «Нація переможців». Тема — «Розповідаю світові про перемоги українців». Прошу про максимальне поширення цього допису.
Торік ми зібрали 808 учасників з усієї України і 13 країн світу — найбільше за всі роки. На нагородження до Києва, в Національну спілку журналістів на Хрещатик, приїхало 80 людей — від Дружківки до Ужгорода. Дехто стояв у залі дві години — яблуку не було де впасти! В останні дні перед нагородженням я думав (зізнаюсь!) як ще відмовити людей, щоб не їхали — бачив, що зал тріщить по швах. А люди — спраглі спілкування, спраглі офлайну!
Діти отримують стимул розвиватися, бачать, що їхня розумова праця потрібна. Виписуються, виливають на екран те, що у них на душі. У дітей війни 2023 року. А вчителі отримують ще один стимул до роботи. Торік я вперше вручав їм медалі — найактивнішим, постійним наставникам наших переможців. З деякими співпрацюємо ще з 2011 року! Цього року теж будуть медалі. І нові імена зіркових педагогів прозвучать гордо на всю Україну.
Потім була ще одна подія — у Рівному. В головній залі області — на шостому поверсі облдержадміністрації. Сто людей у залі, три телеканали. Особисто очільник області Віталій Коваль з двома заступниками, керівниками департаментів і управлінь прийшов на нагородження і відзначив від себе Галину Занозовську, ученицю Тинненського ліцею, тато якої загинув, захищаючи Україну.
Спеціальну подію для Рівненщини я провів уперше, і була причина — моя рідна область дала найбільше учасників конкурсу за всі роки і найбільше серед усіх областей — 127! І підтримку очільника області маємо й на цей рік. І сподіваємося перевершити рекорд.
Не заради гучних цифр. А задля можливостей для розвитку дітей. Підтримки вчителів. Наповнення інформаційного простору якісним контентом про головне.
Я започаткував цей конкурс ще в 2009. Сам не думав на початках, що обласний проєкт з 74 учасниками набуде таких масштабів.
Фінансувати «Я — журналіст!» з кожним роком стає складніше, але Бог не дає непосильних завдань. Дружина з донечками вже звикли, що в крайній місяць перед нагородженням квартира перетворюється на склад. А витрати, на які розраховуєш на початку, реальність множить на два. Хоча б тому, що рука не піднімається, совість не дозволяє не відзначити ще ту дитину, ще ту… В кого тато загинув, у кого дядько в полоні, у когось дідуся просто біля хати розстріляли. За кожною роботою — дитина, драма, доля. За кожною — людина. За кожною — Україна.
А необхідність таких конкурсів, я бачу, лише збільшується. Це залучення дітей до осмислення навколишньої реальності, до письмового проживання того, що відбувається, що вони відчувають. «Прокачка» навичок грамотного і переконливого письма. Так, журналістом стане не кожен, але українську потрібно знати і вивчати всім. А ще це пошук героїв і тем для статей, сюжетів для фото, командна робота над відеопроєктами. Все те, чого ніякий штучний інтелект замість дітей не зробить.
Все це — навички, які треба розвивати, які не можна розгубити. Це ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ, про яке зараз скрізь говорять усі причетні.
А тема про перемоги — в різних сферах, на різних рівнях — це фокусування на позитиві, яке потрібне для збереження стійкості. Але не на вигаданому позитиві, а на реальному, який варто помічати, фіксувати, поширювати. Щоб вистояти. Бо сьогодні кожному потрібна ПЕРСОНАЛЬНА ІНФОРМАЦІЙНА СТІЙКІСТЬ.
Трохи про правила конкурсу. Традиційно приймаємо твори, фото і відео. А ось що нового буде цього року:
1. Можна брати участь починаючи з 5 класу. Будуть дві вікові категорії — молодша (5-7 класи) та старша (8-11 + коледжі та училища). Є безліч обдарованих дітей, молодших за 8 клас, і вчителів-ентузіастів, які натхненно з ними працюють. Треба давати їм дорогу.
2. Можна надсилати роботи англійською (з повним дослівним перекладом українською). Супровідне есе — лише українською. Державна мова — одна, але за рахунок англомовності плануємо скоротити шлях до аудиторії за межами України.
3. Спеціальна тема (в межах основної) «Надійний тил» — про соціально відповідальний бізнес. Про це важливо говорити. Досить соромитися слова «гроші». Бізнес в Україні — це податки, донати, робочі місця і головне — право українців на гідність, щоб отримувати на своїй землі якісні товари та послуги. Треба популяризовувати вдалі приклади, формувати в дітей позитивні рольові моделі. І так, я сподіваюсь завдяки цій номінації знайти для конкурсу більше партнерів.
Поки що все, далі на своїй сторінці постійно розповідатиму новини про «Я — журналіст!». Прийом робіт триватиме до 15 лютого 2024 року, нагородження переможців — у квітні 2024.
Умови конкурсу: https://bit.ly/40eU7ma
Прошу всіх поширювати цей допис, щоб залучити до участі у всеукраїнському конкурсі «Я — журналіст!» якомога більше дітей.
З Богом!
