13 січня Великописарівська громада провела останнім земним шляхом Олександра Страшненка. Воїн загинув 10 грудня минулого року під час штурмових дій противника поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.
Війна забрала життя 45-річного чоловіка. Яким він був? Про це ми почули від тих, хто його добре знав.
— Олександр був старшим за мене на чотири роки, — розповідає нам друг дитинства загиблого героя Володимир Скоромний. — Але разом з ним та його молодшим братом Віктором ми росли. Жили всі про вул. Охтирській у Великій Писарівці, бігали гуртом, гралися у «війну» та хованки. Весело тоді так нам усім було! Навіть подумати не могли, що прийде справжня війна і на ній будуть гинути знайомі, друзі, серед яких і один із найближчих — Саша Страшненко.
Як говорить Володимир Павлович, Олександр мав спокійний розсудливий характер. І хоч був не богатирської статури, але від хлопців не відставав, а коли повернувся з армії, то й взагалі почав давати вуличні майстер-класи рукопашних боїв: такий здоровань став — міцний та мужній, підкачаний! Дуже полюбляв займатися на турніках, а друзі брали з нього приклад.
Рівень фізичної підготовки героя матеріалу дозволяв йому присвятити себе своїй нелегкій, але улюбленій справі — будівництву. Щоправда, після школи юнак вступив на навчання до Сумського аграрного інституту, але швидко зрозумів, що розмірене навчання — то не для нього, і не став навіть жалкувати – пішов з інституту у свою стихію, де йому було комфортно: будувати об’єкти та заробляти на життя власними руками, хоч це і дуже важко.
Та саме така була дитяча мрія Олександра – стати будівельником. І він її реалізував.
Чим себе розраджував та займався на відпочинку? Яке було хобі? Про це ми спитали у рідного брата воїна Сергія. Той розповів, що Саші була до вподоби клубна музика та пригодницькі фільми. Вільний час проводив за переглядом фентезі. А от читати художню літературу не любив, казав, що мало часу для цього. Переглядав лише спеціальну професійну літературу.
На фронт Олександр Страшненко пішов взимку 2023 року. Отримав повістку та поповнив українське військо. За цей майже рік перебування на війні був вдома кілька разів, адже служив у гарячих точках, де після бойових завдань іноді відпускали перепочити. Зустрічав воїна на залізничному вокзалі в Харкові брат Сергій. І це були теплі щирі зустрічі рідних людей.
Після загибелі Олександра родина осиротіла. У Великій Писарівці залишилися його мама та дружина. В останній шлях земляка, сина, доброго друга, патріота, воїна-героя — молодшого сержанта Олександра Страшненка провели усією Великописарівською громадою, яку сумна звістка про загибель захисника України вчергове накрила чорним крилом.
Низько схиляємо голови в скорботі. Вічна пам’ять і слава українському воїну!
Оксана Ковальова
