«Вага риби: короп- 7,5 амури 2.90 і 2, 75, карасі- 0,6, 0,6, 0,4. Удача сьогодні на моїй стороні. Мабуть подіяло жінчине благословіння на рибалку».
Так соковито розповів друг про вдалу рибалку, що й спонукало заїхати до нього в гості, щоб переконатися, що фото свіже, як і риба, якою він хвалився. У результаті в багажнику Ланоса опинився увесь улов з найкращими побажаннями приїздити знову та привозити газету «Ворсклу» в обмін на рибу.
Друг побажав залишитися невідомим, говорить, що й так колеги-рибалки заздрять, тому дозволив розмістити на ресурсах «Ворскли» (газети) лише фото риби.
Інші друзі (на фото) були більш поблажливі і разом зі своїми подарунками в обмін на «Ворсклу» дозволили показати частинку себе (можливо, хтось вгадає). Із солідарності теж себе зафарбував.
Ну ще один друг взагалі дозволив сфотографуватися разом на втіху землякам і теж обміняв свій мед на нашу «Ворсклу».
Інші люди на фото нічого не дали, але від того не стали менш ріднішими.
Настрій трохи зіпсувала голова селищної ради Людмила Бірюкова, яка зустрівши біля редакції газети вказала на бур’яни навколо неї і присоромила, сказавши, що хоча б до Дня селища варто було навести лад. Довелося косити та прибирати. Якраз встигнув до смеркання.
І зовсім сумно було сьогодні зустрічати голодних тварин, які залишилися без господарів. Є й нове покоління, що взагалі виросло, не знаючи ніяких господарів.
Але люди повертаються в селище, що видно, зокрема, й з продажів газети «Ворскли» в магазинах. Зараз практично непроданих газет не залишається, крім деяких засмальцьованих в одній із крамниць, покупці якої беруть газети, читають, хвалять, але не купують. Але головне, що читають.
Читайте, купуйте, передплачуйте «Ворсклу». Хоча, звісно, можна й не читати, головне купувати та передплачувати, щоб місцева газета залишалася місцевою та й просто залишалася і надалі виходила у світ. З питань передплати, як завжди, звертайтеся за телефоном 066 71 72 898.
Передплатимо дистанційно.
З Днем селища! Слава Україні!
Олексій Пасюга
