Староста Рибальського старостату Грунської громади Валентин Рогальський розповів для читачів «Ворскли» про весняні турботи мешканців ввіреної йому території.
Села і люди
– У дев’яти селах Рибальського старостату, зареєстровано 859 осіб, але фактично проживає значно менше – каже співрозмовник. – Вікова категорія людей – здебільшого пенсіонери, а молодих сімей – одиниці. Це жінки з дітками, чоловіки яких воюють. Що ж стосується ВПО, то їх кількість зменшилася, адже зараз посилився контроль за фактичним проживанням внутрішньо переміщених осіб у населених пунктах приймаючої сторони, і поліція ретельно перевіряє дотримання встановленого порядку. Тому люди, які тут були зареєстровані, а самі надовго виїжджали додому, знялися з обліку як ВПО. Залишилися лише ті, хто справді живуть в старостаті. А якщо і їздять додому, то на пару днів, а потім знову сюди повертаються.
Зі слів Валентина Олександровича, села поповнюються новими переселенцями. Наприклад, нещодавно прийняли сімейну пару з Угроїдів Краснопільської громади. Житловий будинок подружжю запропонував місцевий житель, який тут не мешкає, а житлове приміщення порожніє. Чоловік та жінка з безпосереднього угроїдського прикордоння погодилися переїхати до Рибальського старостату і зараз потихеньку облаштовують свій побут на новому місці.
Староста сподівається, що ці люди приживуться тут, як і родина з Донецької області, яка евакуювалася сюди рік тому.
«ЛюдЯМ ВАЖКО»
Так характеризує загальний моральний стан мешканців Рибальського старостату його керівник. Причина в тому, що багато чоловіків воюють, і з кожним днем їх все більше і більше йде на фронт. На сьогодні у війську перебуває третина чоловіків мобілізаційного віку, з тих, хто мешкав у громаді. До того ж, 7 захисників – безвісти зниклі та в полоні.
– Мій рідний дядько потрапив у російський полон, і це вже офіційно підтверджено, – з сумом каже Валентин Олександрович. – А доля інших воїнів невідома. Всі ми дуже переживаємо за своїх рідних та близьких, тому загальний моральний стан мешканців старостату важкий: люди знервовані, згорьовані та психологічно виснажені. І це відчувається буквально у всьому. Дуже видно по населенню, що людям непросто. І це цілком зрозуміло, адже війна наклала свій відбиток на всіх нас. Наші мешканці воюють. Не служать, а – саме воюють на передовій. Ми ними пишаємося. Але в тих, хто чекає на воїнів вдома, рветься серце й душа від болю за своїх рідних.
Всі сили – на підтримку ЗСУ
Люди не стоять осторонь і не просто чекають рідних з війни, а допомагають фронту, як з початку повномасштабного вторгнення, так і зараз. Зараз навіть більше. Всю зиму заливали окопні свічки, плели сітки, в’язали рукавиці тощо.
Є родини, які включилися в процес допомоги українській армії дуже активно. Наприклад, дві жінки, рідні сестри, чоловіки яких воюють, присвятили себе волонтерській діяльності. Вони і продукти та інше необхідне на допомогу військовослужбовцям збирають, і гроші на автівки для них.
– У вдячність за волонтерську діяльність нам з-за к. Ми їх віддали у дитячий садочок, – ділиться позитивною новиною співрозмовник.
Весна ПРИЙШЛА
Та попри складні умови воєнного часу, весна прийшла, адже у природи – свої закони. І люди, хоч-не-хоч, а радіють першому весняному сонечку, наводять лад біля власних обійсть та загалом у селах.
– Ну а як же без цього, – коментує Валентин Олександрович. – Озеленення – це неодмінний атрибут нашого життя. Садимо та сіємо все що можна і всюди, де тільки можна. Квіти та рослини позитивно впливають на нас, зцілюють нашу психіку і дають нам сили.
Зі слів пана Валентина, особливу гордість старостату представляють троянди, що вони отримали в рамках проєкту «Обміняй кришечки на троянди» і висадили біля адміністративних будівель.
Звичайно ж, у всьому, що роблять мешканці Рибальського старостату, на перший план виходить патріотичний зміст або контекст. Бо такий зараз час, що це – найголовніше. Наприклад, навіть дерева побілили в жовто – блакитний колір. Вийшло не лише красиво, а й по-українськи, по-нашому!
Оксана
Ковальова
