«Треба жити! Не в півсили, не трошки, не завтра, не після. По справжньому. Зараз… росіяни хочуть, щоб ми стали схожими на них – скніти у вічній гризоті. А ми будемо жити цікаво, всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою». Це уривки із цьогорічного диктанту національної єдності. Чудовий текст! Хто б там що не говорив. Авторка тексту письменниця Євгенія Кузнєцова. Вона знайшла слова, які так необхідні нам сьогодні, і діалекти, які показують багатство української мови. Це моя особиста думка. А думки тих, хто писав диктант – найрізноманітніші. Текст читала народна артистка України , акторка театру і кіно – Наталя Сумська. Щодо її ролі чтиці – всі учасники диктанту – однодумці. Занадто швидко! Із завданням артистка не впоралась. І акція національної єдності перетворилася у всенародну сварку, дискусію. Ну такі ми, українці, любимо посваритися. Зате ми почули нові старі слова (діалекти): лелітки, пітятко, кияхи. І згадували свої забуті милозвучні слова. А Фейсбук підняв хвилю щодо діалектичних варіантів тексту Євгенії Кузнєцової. Таким чином, диктант став символічним збереженням мовної спадщини. Радіодиктант є не просто перевіркою грамотності, а важливим символом єднання. І це доводить, що українська мова живе, розвивається та об’єднує націю.
МОВА ВАЖЛИВА
Мова – це не просто засіб спілкування, це пам’ять про тих, кого вбили за українську мову. Українську мову росіяни забороняли 134 рази. Її забороняли у школах, українські книги вилучали із бібліотек, бібліотеки закривали, кобзи спалювали, кобзарів, письменників, учителів переслідували і вбивали. Так, у період із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) відбувся наймасовіший розстріл української інтелігенції. НКВС розстріляло 1111 людей, зокрема 287 українців. Радянські кати вивозили арештованих уночі групами по кілька десятків. Убивали кулею в потилицю. Потім скидали у викопані заздалегідь ями. У документах НКВС зазначали: «знищено в порядку виконання плану». Цей кривавий злочин проти людяності радянські посіпаки присвятили 20-річчю жовтневої революції. Тоді тоталітарний радянський режим убив Леся Курбаса, Миколу Куліша, Марка Вороного, Миколу Зерова, Валер’яна Підмогильного, Євгена Плужника, Антіна Крушельницького та інших відомих постатей українського відродження. Їх так і назвали «Розстріляне Відродження». Весь час радянського періоду українську інтелігенцію пресували, «ламали», переслідували, убивали. Російська імперія, радянський союз, росія – назви режиму змінюються, план по знищенню українців та української мови – незмінний. «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову…» (Ліна Костенко).
ДИКТАНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ В ОХТИРЦІ
Радіодиктант національної єдності звучить у 26 раз! І його пишуть свідомі українці на всіх континентах. В Україні – вчетверте в умовах повномасштабного вторгнення росіян на нашу територію. Незважаючи ні на що, для багатьох українців диктант уже став доброю традицією і, як завше, об’єднує у бібліотеках, школах, волонтерських осередках, на робочому місці, в укриттях і у фронтових шанцях.
Так було і в Охтирці. Радіодиктант традиційно писали у міській публічні бібліотеці. До бібліотеки завітали громадські активісти, волонтери, культурні діячі, освітяни. У читальному залі панувала святкова атмосфера єдності, та натхнення. Учасники акції старалися записувати, хоча й не встигали за дикторкою, тому хвилювалися та нервували.
Так було і на інших локаціях: у волонтерському осередку Мирослави Лисенко, у просторі ГО «Захист держави», у школах, вдома …
ТРАДИЦІЯ, ЩО ОБ’ЄДНУЄ
27 жовтня працівники та вихованці дитячої та юнацької творчості Великописарівської селищної ради, працівники освіти та культури, бібліотекарі теж писали радіодиктант. Символічна назва диктанту «Треба жити!» говорить сама за себе: треба жити і жити наповнено й цікаво, об’єднуватися, щоб писати диктант, щоб відчути гордість за українську мову, за рідне слово та любов до рідної землі. «Адже саме з мови починається держава, нація і майбутнє», – заявляють великописарівчани.
А як ви писали диктант?
Валерія Бакуліна.
