«СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ. ЗА НЕЇ ГОСПОДА МОЛІТЬ!»
«Свою Україну любіть. За неї Господа моліть…», – Шевченків заповіт, такий важливий сьогодні, «во врем’я люте», звучить по всій Україні. На фронті і в тилу робимо спільну справу,захищаємо Україну, наближаємо Перемогу. Звісно, найтяжче на фронті нашим захисникам. І їх треба підтримати добрим словом, душевною піснею і надійною сіткою. Кожен українець це розуміє і кожен мусить працювати і жити задля визволення нашої країни від російського загарбника.
ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ОСЕРЕДОК МИРОСЛАВИ ЛИСЕНКО
Пані Мирослава називає нас бджілоньками, захисник «Док» подякував БджілкамФеям, а ми, як ті павучки, плетемо й плетемо сітки, що так потрібні на фронті. Сітки розлітаються, наче «гарячі пиріжки», вибачте за порівняння, але така вона правда нинішнього періоду. Фронт не стоїть на місці. Військова техніка і воїни потребують захисту. Зброя, молитва, сітка – все є захист, бо дуже боляче втрачати наших воїнів.
Волонтерське об’єднання Мирослави Лисенко «БджілкиФеїПавучки» невтомно плетуть сітки із квітня місяця цього року. Ми повідомляли про перші 100 сіток. На сьогодні результат – 330 сіток! Не зупиняємось, плетемо далі. На придбання матеріалу для сіток потрібні кошти. Допомога надходить від небайдужих українців із різних куточків України та світу. І від діячів культури, зокрема. Так, соліст Національної Заслуженої Капели Бандуристів України ім.. Г.Майбороди, охтирчанин Андрій Міцай допомагає коштами на придбання спанбонду. Таким чином, артист робить дві корисні справи одночасно: підвищує наш рівень культури і допомагає ЗСУ.
БЛАГОДІЙНІСТЬ ВІД АНДРІЯ МІЦАЯ
«Нещодавно зробив для себе таку добру традицію, як відвідувати волонтерів, яким допомагав і продовжую допомагати разом із усіма українцями…», – написав Андрій Міцай на своїй сторінці ФБ. Нині у артиста відпустка, міг би «відлежуватися на лаврах» після закордонного турне Европою, бо скоро знову на роботу – нести українську пісню, популяризувати бандуру по всьому світу разом із капелою бандуристів. «Вони там шаленіють від наших виступів, від нашої пісні, від української культури». Самі розумієте, що треба добряче попрацювати, щоб зробити якісний продукт, «щоб вони там шаленіли».
Та у нас, в Україні, врем’я люте, треба працювати на перемогу. Андрій не може спокійно лежати, дає благодійні концерти по Україні. Сам створив сценарій, сам домовляється із керівниками культури з організацією виступів,сам добирається, сам виступає. За період із 9 по 26 липня провів 18 благодійних концертів на потреби ЗСУ. Їздив із творчими зустрічами по Київщині. На Сумщині представив свою програму в обласному центрі, Охтирці, Тростянці, селах Солдатському, Малій Павлівці, Іванівці, Груні, Чупахівці.
«Його дивовижний голос бере в полон і не відпускає до останнього звуку. Концерт Андрія Міцая укріпляє віру» (Ганна Петренко. Суми).
Охтирчанам поталанило найбільше. Ми ж земляки. Вперше музично-поетична моновистава «Свою Україну любіть. За неї Господа моліть» відбулася у МЦКіД «Кнєжа» рік тому. А цього літа Андрій виступає на різних локаціях рідного міста.
Артисту прикро, коли на концерт приходить мало людей. Так було у Груні й Чупахівці. «Чому така байдужість до нашої культури? Чому так мало прийшло людей на захід у такому чудовому селі Грунь? Це мої земляки, я не сподівався, що буде така зустріч, адже маю дві місії: збір коштів для наших захисників та популяризація бандури – нашої гордості, душі українського народу.»
Мабуть вони ніколи не чули про бандуру й знамениту капелу бандуристів України. Незрозуміло, чому так? Однозначно, рівень культури має значення.
СПІЛЬНА СПРАВА
… А туман – білим
полем.
А біда – чорним болем,
А душа – буйним кленом
Зеленим, зеленим…
Звучить срібний звук бандури, лине тужлива українська пісня, рука-метроном відстукує скорботу, сильний голос Андрія читає пророчі слова Кобзаря і нагадує рядки Симоненка. Це був незабутній концерт, маленька моновистава з великою душею, болем і вірою в Перемогу. Інакше ніяк. Андрій розчулив нас до сліз, укріпив віру і любов до України. І так відбувається скрізь, на всіх концертах, де він виступає.
«Сьогодні були і сльози і сміх, і ваші очі горіли надією і вірою в Перемогу. Приємно було з вами поспілкуватися, поділитися частиною свого життя, поговорити про наболіле. Енергетика Мирослави Лисенко вражає. Не зупиняйтесь! Наші захисники вдячні вам за вашу працю», – говорить Андрій про зустріч… І тут невипадково до волонтерському осередку заходить наш воїн, наш захисник. Фото на пам’ять про подію на фоні плакатів 10 сотень міста Нашого. Все символічно.
